Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2009 року,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони та відповідачки зареєстровані в АДРЕСА_1

Оскільки ОСОБА_5 у 1994 році виїхала на заробітки до Греції, дочка останньої – ОСОБА_6 проживає за іншою адресою, тобто вони без поважних причин були відсутні в спірній квартирі понад шість місяців, позивачі просили визнати відповідачок такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що за умовами трудового договору вона в 1997 році виїхала до Греції. В період перебування за кордоном передавала кошти на утримання зазначеної квартири.

Вважаючи, що вона була відсутня в спірному жилому приміщенні понад шість місяців з поважних причин, що підтверджується відповідними документами, ОСОБА_5 просила зобов’язати відповідачів за зустрічним позовом не чинити їй перешкоди в користуванні зазначеною квартирою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2009 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. задоволено, визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування АДРЕСА_1 в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. до ОСОБА_5 відмовлено; зустрічний позов задоволено, зобов’язано останніх не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні спірною квартирою.

Додатковим рішенням того ж суду від 25 листопада 2009 року позовні вимоги до ОСОБА_6 задоволено, визнано останню такою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2009 року й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.