Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Державний центр утилізації "Безпека", третя особа – ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року,

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Державний центр утилізації "Безпека", в якому просив поновити його на роботі на посаді генерального директора ТОВ "Державний центр утилізації "Безпека", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 909 грн. 90 коп. та 100 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено його на роботі на посаді генерального директора ТОВ "Державний центр утилізації "Безпека" з 6 листопада 2008 року до

1 грудня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ТОВ "Державний центр утилізації "Безпека" на користь держави 17 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій

просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.