Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 11 червня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 березня 2005 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким він передав останньому 45 000 доларів США, що еквівалентно 237 765 грн. ОСОБА_2 зобов’язувався повернути йому 120 000 грн. до серпня 2005 року, а решту коштів – до червня 2006 року.

10 квітня 2005 року ОСОБА_3 – дружина ОСОБА_2, взяла на себе зобов’язання повернути борг чоловіка у вказані строки, написавши власноручно розписку.

Оскільки суму позики йому повернуто не було, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму боргу, 3% річних від простроченої суми, судові витрати та плату за оголошення в газеті.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов, зазначаючи, що ОСОБА_2 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Велес", одним із засновником якого є ОСОБА_1

В середині березня 2005 року ОСОБА_1, у зв’язку з виявленою на товаристві недостачею пшениці на суму 237 762 грн., змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання останнім коштів, еквівалентних вартості пшениці. Згодом ОСОБА_1 примусив написати ОСОБА_3 розписку про те, що вона зобов’язується повернути борг свого чоловіка – ОСОБА_2

Оскільки фактично грошей від ОСОБА_1 вони не отримували, розписку було написано під впливом тяжких обставин та шляхом обману, просили визнати спірний договір позики недійсним і витребувати в ОСОБА_1 розписки.

Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 26 січня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково, визнано договір позики від 16 березня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, недійсним. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат та скасовано заходи забезпечення позову.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача 237 765 грн. боргу, 195 247 грн. 51 коп. індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми в розмірі 29 454 грн. 4 коп., а всього – 462 466 грн. 55 коп., а також судові витрати та 410 грн. 74 коп. плати за оголошення в газеті. У задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, незастосування норми закону, яка підлягала застосуванню.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2010 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особам, які подавали касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.