6-7513св10 Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 09.06.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Красноармійськвугілля", третя особа – ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства "Красноармійськвугілля" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з наказом від 12 серпня 2008 року № 1013-к був прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 4-го розряду на державне підприємство "Красноармійськвугілля" (далі – ДП "Красноармійськвугілля"). Наказом від 2 червня 2009 року № 509 його звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Посилаючись на незаконність звільнення, просив поновити строк звернення до суду, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 тис. грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2010 року, позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду; стягнуто з ДП "Красноармійськвугілля" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2009 року до 15 жовтня 2009 року в сумі 11 145 грн. 60 коп. та 3 тис. грн. моральної шкоди; поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді електрослюсаря підземного 4-го розряду ДП "Красноармійськвугілля".

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ДП "Красноармійськвугілля" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно з наказом ДП "Красноармійськвугілля" від 12 серпня 2008 року № 1013-к ОСОБА_3 прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 4-го розряду на ДП "Красноармійськвугілля" (а.с. 15).

Відповідно до наказу від 2 червня 2009 року № 509-к його звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с 16).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України підстав для звільнення його з роботи.

Однак із висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки цих висновків суди дійшли з порушенням процесуальних і матеріальних норм права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення повинна містити висновки про встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення; мотиви, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, застосовує нормативно-правові акти із зазначенням, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Цим вимогам Закону судові рішення не відповідають.

Виходячи зі змісту ст. ст. 213, 215 ЦПК України судові рішення повинні містити вичерпні висновки про встановлені обставини і їх правові наслідки.

Висновки є вичерпними, коли вони підтверджуються достатніми і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи надані сторонами докази, суди не дотрималися встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Так, з матеріалів справи та пояснень сторін убачається, що ОСОБА_3 з 23 квітня 2009 року був відсутній на роботі, до виконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором, не приступив до дня звільнення з роботи – 2 червня 2009 року

Відповідно до п. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дійшовши висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3 з роботи, суди виходили з поважності причин відсутності його на роботі з 23 квітня 2009 року до 2 червня 2009 року, посилаючись на пояснення позивача про те, що його було відсторонено від роботи за розпорядженням директора, однак у порушення ст. ст. 60, 213, 214 ЦПК України не вказали в рішенні, якими доказами підтверджується факт відсторонення ОСОБА_3 від виконання трудових обов’язків.

Наданим відповідачем доказам на спростування доводів позивача щодо відсторонення його від роботи та на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 протягом усього часу прогулу за місцем проживання за відсутності будь-яких інших поважних причин невиходу на роботу (хвороба, тощо), оцінки відповідно до вимог ст. ст. 60, 212, 215 ЦПК України суд не дав.

Проте з’ясування причин відсутності працівника на роботі є одним з основних фактів, які відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України підлягають установленню судом під час розгляду позову про поновлення на роботі особи, звільненої за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

У порушення вимог ст. 214 ЦПК України судами також належним чином не перевірені доводи сторін щодо дотримання чи поважності причин пропущення ОСОБА_3 строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Красноармійськвугілля" задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.