Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтв про право власності № 447 від 29 червня 2006 року та № 1522 від 8 жовтня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками квартир № 3 та № 2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 проживає у квартирі № 4 цього будинку на підставі ордеру. ОСОБА_6 є власником квартир № 8 та № 6 у цьому ж будинку на підставі договорів купівлі-продажу від 11 липня 2006 року та від 26 серпня 2006 року.

У лютому 2007 року відповідачка незаконно та без відповідного дозволу розпочала проведення будівельних робіт з реконструкції квартир №№ 6 та 8. Ці роботи полягали в прибудові до вказаних квартир додаткових приміщень, унаслідок чого нею була зайнята земельна ділянка площею 0,0100 га, яка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку. У результаті проведення нею будівельних робіт виритий котлован, закладений фундамент та частково збудований перший поверх додаткової будівлі, частково знесений паркан загального двору, знищена дитяча площадка з деревами, були створені перешкоди для в’їзду та виїзду транспорту на прибудинкову територію.

Факт самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки зафіксований Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, про що складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 березня 2007 року, складений протокол про адміністративне правопорушення від 26 березня 2007 року № 10112 та виданий припис від 26 березня 2007 року № 006765 з вимогою усунути порушення земельного законодавства впродовж 30 діб.

У зв’язку з тим, що незаконними діями відповідачки, які полягають у самовільному зайнятті земельної ділянки, що розташована під загальним двором багатоквартирного будинку та самовільним зведення додаткової будівлі створюються їм перешкоди у користуванні прибудинковою територією їхнього будинку та порушуються їхні права, просили зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією та стягнути завдану незаконними діями моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 11 вересня 2007 року та додатковим рішенням цього ж суду від 29 лютого 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення збудованих будівель та споруд. Зобов’язано ОСОБА_6 привести земельну ділянку у первісний стан. Визнано за позивачами право на знесення збудованих ОСОБА_6 будівель і споруд на території домоволодіння та приведення її у первісний стан, який існував до виконання будівельних робіт з подальшим відшкодуванням ОСОБА_6 пов’язаних з цим витрат.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2008 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 11 вересня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 лютого 2008 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм процесуального та матеріального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що у зв’язку з неналежним станом квартир №№ 6 та 8, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 148 від 24 липня 2007 року "Про дозвіл виконати реконструкцію квартир №№ 6 і 8 по АДРЕСА_1 із збільшенням площі забудови та надбудови другого і мансардового поверхів" ОСОБА_6 надано дозвіл на їх реконструкцію з прибудовою і надбудовою другого і мансардного поверху. Проектна документація на реконструкцію вказаних квартир відповідачкою узгоджена з районним відділом архітектури, інспекцією державного пожежного нагляду, міською СЕС та іншими установами, уповноваженими перевіряти відповідність проектної документації на реконструкцію квартир. Крім того, відповідачкою отримана згода на проведення зазначеної реконструкції належних їй квартир від позивачів. Оскільки позивачами згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України не надано доказів чинення відповідачкою перешкод у користуванні спільною прибудинковою територією та порушення у зв’язку з цим їхніх прав, позов задоволенню не підлягає.

Крім того, земельна ділянка при житловому будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності територіальній громаді м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради, яка з позовом до відповідачки про знесення самовільно збудованої прибудови не зверталася.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку.

Частинами 2, 3 ст. 42 Земельного кодексу України передбачено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню.

Крім того, згідно ч. ч. 1, 4 і 5 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка є власником квартир у багатоквартирному будинку, в якому всі квартири належать на праві власності їх мешканцям, тому згідно ст. 42 Земельного Кодексу України порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається їх співвласниками. У користування співвласників житлового будинку передається земельна ділянка у розмірі, що відповідає частці приватизованих квартир.

Доказів, які б підтверджували законне зайняття відповідачкою частини земельної ділянки у розмірі 0,0100 га, яка перебуває у спільній власності усіх співвласників багатоквартирного будинку та добровільного усунення вчинених проведенням будівельних робіт порушень земельного законодавства ОСОБА_6 не надала.

Рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 148 від 24 липня 2007 року "Про дозвіл виконати реконструкцію квартир №№ 6 і 8 по АДРЕСА_1 із збільшенням площі забудови та надбудови другого і мансардового поверхів" не свідчить про відведення відповідачці у встановленому законом порядку земельної ділянки для здійснення такого будівництва, а є лише одним з документів, які необхідно надати для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідачкою не надано доказів отримання згоди інших співвласників будинку на здійснення реконструкції та перебудови своїх квартир, оскільки надані позивачами попередні письмові заяви щодо надання дозволу на здійснення ОСОБА_6 зазначеного будівництва були відкликані письмовими заявами позивачів від 3 квітня 2007 року ( а.с.77,78).

Тому задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскільки ОСОБА_6 для здійснення спірного будівництва частина прибудинкової території не виділялася та здійснення нею самочинного будівництва порушує права інших співвласників будинку та чинить їм перешкоди у користуванні цією територією, самовільно збудовані відповідачкою споруди підлягають знесенню.

За таких обстави рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням без зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2008 року скасувати та залишити без зміни рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 11 вересня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 лютого 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.