Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Шепетівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованої господарської споруди; за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення господарської споруди і будинку; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шепетівської міської ради про визнання права власності на перебудовану господарську споруду та до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про знесення прибудови до будинку,

У січні 2007 року виконавчий комітет Шепетівської міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом та просив зобов’язати відповідачів за власний рахунок знести самочинно збудовану господарську будівлю (хлів), розташовану по АДРЕСА_1, зазначаючи що ця будівля є новобудовою, а не будівлею після капітального ремонту, на будівництво якої виконавчим комітетом передбаченої законом згоди не давалося. Також зазначали, що будівництво цієї споруди здійснено із порушенням архітектурно-будівельних та санітарно-епідеміологічних норм.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 18 вересня 2006 року до них за захистом своїх прав звернувся ОСОБА_6, вказуючи, що його сусід ОСОБА_1 розпочав будівництво хліва, зробивши заливку фундаменту з порушенням встановленої відстані до його будинку. Крім того, даним будівництвом порушуються протипожежні і екологічні вимоги щодо відстаней до їхнього будинку, у зв’язку з чим просив вплинути на ОСОБА_1

Для встановлення фактів порушення ОСОБА_1 при будівництві встановлених законом будівельних норм, начальник Шепетівської міської інспекції Держархбудконтролю провів перевірку, під час якої встановлено, що по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 розібрав старий хлів до фундаменту та збудував нову споруду збільшивши попередні розміри.

Крім того, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на здійснення добудови до існуючої господарської споруди, оскільки її будівництво буде порушувати норми ДБН 360-92 ** та рекомендовано звернутися до виконавчого комітету із заявою про надання дозволу на здійснення будівництва нової господарської споруди в іншому місці.

Усупереч даним рекомендаціям, відповідач збудував господарську споруду на старому фундаменті, а частково заложив новий, збільшивши таким чином розміри спірної будівлі з 6,0 кв.м. на 4,0 кв.м до 6,37 кв.м на 5,2 кв.м, у зв’язку з чим 20 листопада 2006 року при повторній перевірці, відповідачу внесено припис та запропоновано привести господарську споруду у відповідність до попередніх розмірів, а також оштрафовано на 85 грн.

Невиконання даного припису потягло повторне звернення ОСОБА_6 до міського голови Шепетівської міської ради з проханням звернутися до суду із позовом про знесення самочинно побудованого хліву.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем здійснено будівництво нової господарської споруди у нових розмірах, яке потребує надання відповідного дозволу, однак будівництво відповідачем здійснено самочинно із порушенням норм ДБН А.3.1-2-93"Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затверджених наказом Мінбудархітектури від 10 серпня 1993 року № 136, ДБН 360-92**, просили зобов’язати відповідача знести самочинно побудовану господарську споруду (хлів).

Також у січні 2007 року до суду із позовом звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні їхнім будинком, розташованим по сусідству, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначали, що побудована відповідачами будівля є самочинно збудованою, оскільки побудована без отримання належних дозволів та при її будівництві були порушені протипожежні норми. Просили зобов’язати відповідачів за власний рахунок знести самочинно збудовану господарську споруду та зобов’язати знести збудований ними у 1999 році житловий будинок, скільки він побудований з грубим порушенням будівельних, протипожежних та санітарних норм.

Не погоджуючись із заявленими позовами, відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом та просили визнати за ними право власності на спірну господарську споруду та зобов’язати ОСОБА_6 й ОСОБА_5 за власний рахунок знести сіни, розташовані біля будинку АДРЕСА_1, оскільки саме після їх спорудження зменшилася відстань від житлового будинку позивачів до їхнього хліва, що призвело до порушення визначених законом протипожежних норм.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 20 липня 2007 року у первісних позовах Шепетівської міської ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на господарську споруду, розташовану по АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18 грудня 2007 року рішення Шепетівського міськрайонного суду від 20 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом приведення будівлі хліва до попередніх розмірів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 у 1995 році купив жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 і на цій земельній ділянці зруйнувавши старий хлів, на його місці, без отримання відповідних дозволів збудував новий, збільшивши при цьому його розміри шляхом зміщення стіни у бік будинку позивачів, чим порушив встановлені будівельні та протипожежні норми.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

Суд належним чином не з’ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, зокрема висновку проведеної будівельно-технічної експертизи, а також поясненням та запереченням відповідачів.

Лише один факт зносу ОСОБА_1 старого хліву та будівництво на його місці без отримання відповідного дозволу нового хліву не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Відповідачі, заперечуючи проти заявленого позову, зазначали що спірна господарська споруда була ними побудована на старому фундаменті і відстань до межі зменшилася лише на 5 см. Таке зменшення є неістотним і таким, що не перешкоджає родині ОСОБА_5 користуватися своєю власністю й відповідно їхні права не порушує.

Проте апеляційний суд, у порушення вимог чинного процесуального законодавства, не з’ясував яким саме чином збудована відповідачами господарська споруда у розумінні вимог ст. 319 та ст. 376 ЦК України порушує права позивачів та чинить їм перешкоди у користуванні їхньою власністю.

Зазначаючи у рішенні, що внаслідок перебудови хліва були збільшенні його розмірі шляхом зміщення стін в сторону будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_5, апеляційний суд у своєму рішенні не навів конкретно на скільки відбулося таке збільшення розмірів хліва, яка стіна була зміщена у бік будинку позивачів і на яку відстань.

Таке рішення апеляційного суду неможливо і виконати, оскільки у ньому не зазначені до яких попередніх розмірів слід усунути перешкоди у користуванні власністю.

Також апеляційний суд не врахував того, що раніше існуюча на цьому місці господарська будівля теж не відповідала вимогам будівельних та протипожежних норм, а також того, чи будуть при приведенні господарської споруди до попередніх розмірів усунуті порушення ДБН щодо протипожежної відстані між будівлями, а відповідно чи будуть захищені порушені права позивачів.

Оскільки апеляційний суд невірно застосував норми права та ухилився від обов’язків, встановлених ст. ст. 303, 304, 307 ЦПК України по перевірці справи за апеляційною скаргою, погодитися з ухваленим рішенням не можна, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 грудня 2007 року скасувати з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.