Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів:

Барсукової В.М.,

Григор‘євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Колос" про визнання формулювання причини звільнення з роботи неправильним,

У квітні 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з листопада 2007 року працювала на посаді директора структурного підрозділу приватного підприємства "Колос" (далі – ПП "Колос").

Наказом від 27 березня 2009 року її звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір‘я. Підставою звільнення став акт службової перевірки від 5 березня 2009 року та акт інвентаризації по віддаленому складу ПП "Колос" в м. Львові від 11 березня 2009 року, яким зафіксовано недостачу на суму 114 015 грн. 12 коп.

Вважаючи звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, ОСОБА_1 просила змінити формулювання причини її звільнення та звільнити її з роботи за власним бажанням.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано формулювання причини звільнення з роботи ОСОБА_1 неправильними та зобов’язано директора ПП "Колос" звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2010 року зазначене судове рішення скасовано та у позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.