Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 4 червня 2010 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором й за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним,

Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі – товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору від 17 червня 2004 року, внаслідок чого в останньої утворилась заборгованість перед товариством.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 грудня 2009 року становить 111 950, 69 Євро.

ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, зазначаючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, кредитний договір від 17 червня 2004 року, укладений між нею та товариством, визнано неукладеним. Додатковою угодою від 20 липня 2004 року до кредитного договору від 17 червня 2004 року збільшено розмір кредиту.

Оскільки зазначена додаткова угода укладена на заміну кредитного договору від 17 червня 2004 року, у зв’язку з чим не є самостійним правочином, ОСОБА_2, як її поручитель, повернула товариству 100 000 євро кредитного боргу, просила визнати додаткову угоду від 20 липня 2004 року недійсною, стягнути з товариства на її користь 64 953, 94 євро.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року, в задоволенні позову товариства та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі товариство ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову товариства, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на неповне з’ясування судами обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди вважали встановленими, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором й за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.