2 червня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за аліментами за касаційною скаргою ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 9 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Стрийського районного суду Львівської області від 25 квітня 1997 року з ОСОБА_7 на її користь було стягнуто аліменти на утримання їхнього сина. Відповідач у період з 2001 року до 2003 року не сплачував аліменти на утримання сина, унаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у сумі 12 960 грн. Вважає, що вона не пропустила термін позовної давності, оскільки відповідач частково сплачував аліменти на її користь на утримання сина до 2008 року. ОСОБА_6 просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 12 960 грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 червня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 12 960 грн. заборгованості зі сплати аліментів. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на виконанні в державній виконавчій службі Стрийського міськрайонного управління юстиції з 1997 року та направлений у грудні 2002 року до виконавчої служби м. Одеси за місцем проживання боржника. Згідно з ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2007 року видано дублікат виконавчого листа, а 13 грудня 2007 року відкрито виконавче провадження за цим листом. Відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України позивачка має право на стягнення за 2001-2003 роки заборгованості за аліментами в розмірі 12 960 грн.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Аналогічні правила передбачалися й у ч. 1 ст. 93 КпШС України.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували та в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; чи стягувалися аліменти з відповідача за місцем його роботи; в якому розмірі та за який період проводилась виплата аліментів боржником в добровільному порядку; чи правомірно визначений фактичний розмір заборгованості по аліментам; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 9 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.