6-1924св10 Про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання дати та причин звільнення, видачу дубліката трудової книжки - 02.06.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", третя особа – ОСОБА_4, про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання дати та причин звільнення, видачу дубліката трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 7 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі – АКІБ "УкрСиббанк"), в якому остаточно просив визнати незаконним його звільнення з роботи з 20 жовтня 2008 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ); змінити дату та формулювання причини звільнення: вважати його звільненим з роботи з посади начальника відділення АКІБ "УкрСиббанк" із 1 жовтня 2008 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до наказу від 20 жовтня 2008 року № 408-вк про його звільнення з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов’язати АКІБ "УкрСиббанк" видати йому дублікат трудової книжки із записом про звільнення з 1 жовтня 2008 року за ст. 38 КЗпП України на підставі заяви про звільнення за власним бажанням; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з тим, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало його працевлаштуванню.

Зазначав, що він перебував у трудових відносинах з АКІБ "УкрСиббанк", обіймав посаду начальника відділення банку. Під час роботи в банку двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а наказом від 20 жовтня 2008 року його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 7 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним його звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Змінено формулювання дати та причини звільнення ОСОБА_3, ухвалено вважати його звільненим з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Зобов’язано АКІБ "УкрСиббанк" внести зміни до наказу від 20 жовтня

2008 року № 408-вк у частині, що стосується звільнення ОСОБА_3, указавши, що він звільнений з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Зобов’язано АКІБ "УкрСиббанк" видати позивачеві дублікат трудової книжки, в якому вказати, що він звільнений з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 у частині стягнення з АКІБ "УкрСиббанк" середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня

2009 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 7 квітня 2009 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з АКІБ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі

5 тис. грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 жовтня 2008 року до дня ухвалення рішення, тобто до 29 жовтня 2009 року, у розмірі 77 216 грн. 82 коп. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 7 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 указаної статті, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 237-1 відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що ОСОБА_3 працював на посаді начальника відділення № 577 АКІБ "УкрСиббанк".

Наказом від 26 травня 2008 року № 113/1 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді догани за порушення трудових обов’язків.

Наказом від 24 червня 2008 року № 133/1 на ОСОБА_3 було повторно накладено стягнення у вигляді догани за порушення трудових обов’язків.

11 вересня 2008 року ОСОБА_3, перебуваючи на лікарняному, надіслав відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, яка банком була отримана 17 вересня 2008 року.

Наказом від 20 жовтня 2008 року № 408-вк за чергове порушення трудових обов’язків ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п. 3

ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором; у трудовій книжці відповідача зроблено відповідний запис.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, зобов’язуючи АКІБ "УкрСиббанк" змінити формулювання причин звільнення

ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України й після закінчення двотижневого строку відповідач повинен був звільнити його з роботи із цих підстав, незважаючи на те, що ОСОБА_3 знаходився в цей період на лікарняному.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем було порушено його права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й ухвалюючи в цій частині нове рішення: збільшуючи розмір моральної шкоди та стягуючи на корить позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходив із того, що позивач переживає тривалі моральні страждання у зв’язку з незаконним звільненням та неможливістю працевлаштування за фахом, і вважав доведеною обставину, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало подальшому працевлаштуванню ОСОБА_3

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не з’ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин: залишив поза увагою вимоги ч. 2 ст. 38 КЗпП України згідно з якими, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою; належним чином не з’ясував, чи звертався позивач до роботодавця з повторними вимогами про звільнення під час перебування на лікарняному та після виходу на роботу.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість указаного судового рішення, апеляційний суд у порушення вимог

ст. ст. 303, 307 ЦПК України висновків суду першої інстанції в цій частині не спростував і допущених судом помилок не виправив, натомість вийшов за межі доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; не перевірив доводів апеляційної скарги АКІБ "УкрСиббанк" і не дав оцінки наданим відповідачем доказам.

Крім того, збільшуючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд належним чином не обґрунтував таке рішення, а стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, не навів розрахунок стягуваної суми.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 7 квітня

2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня

2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", третя особа – ОСОБА_4, про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання дати та причин звільнення, видачу дубліката трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.