Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 належний йому на праві власності автомобільний кран КС-3575А, заводський номер 8805, номер двигуна НОМЕР_1 або стягнути на його користь вартість крану в сумі 24 830 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що він придбав даний автомобільний кран у фірми "Взірець", зареєстрував на себе і передав у липні 2004 року на ремонт відповідачу, який повинен був контролювати проведення ремонтних робіт. Кран знаходився за місцем проживання відповідача. Звернувшись у квітні 2005 року до ОСОБА_7 з вимогою про повернення йому зазначеного крану, останній відмовив.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2009 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суди виходили із того, що позивачем не надано доказів того, що спірний кран належав йому на праві власності та він відповідно до вимог ст. 937 ЦК України укладав із відповідачем договір зберігання зазначеного автомобільного крану. Крім того, згідно із біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу від 20 березня 2005 року, посвідченого Українською товарною біржею за реєстраційним номером 453453, власником спірного крану є ОСОБА_8 Оскільки зазначений договір купівлі-продажу не оспорений у визначеному законом порядку, позов ОСОБА_6 є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Звертаючись до суду із вимогою про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_6 зазначав, що спірний кран придбав у червні 2004 року в фірмі "Взірець". Право власності на автомобільний кран відповідно до довідки від 6 квітня 2007 року № 33/02, виданої начальником територіального управління держгідропромнагляду Житомирської області зареєстровано у Житомирській державній інспекції промислової безпеки, охорони праці виробництв підвищеної небезпеки на його ім’я за № 5009.

Однак суди, відмовляючи у позові, виходили лише з того, що законним власником крану на підставі договору купівлі-продажу є ОСОБА_8, при цьому не встановили хто саме був власником цього крану до придбання його ОСОБА_9, оскільки згідно біржової угоди спірний кран ОСОБА_8 30 березня 2005 року продала ОСОБА_10, яка виступала його власником, однак на підставі якого правочину вона була його власником суди не з’ясували, та у порушення вимог ст. 33 ЦПК України не залучили до участі в справі цю особі, а також фірму "Взірець", де позивач придбав спірний кран.

Крім того, позивач зазначав, що він спірний кран не передавав відповідачу на зберігання, а віддав його для здійснення ремонту, і він до цього часу знаходиться у відповідача, незважаючи на оформлення цього крану на іншу особу. До того ж право власності на кран за ОСОБА_8 у визначеному законом порядку не зареєстровано.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.