Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Свято-Юрської церковної громади греко-католицької церкви до виконавчого комітету Рахівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Рахівська районна державна нотаріальна контора, про визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом і договору дарування та визнання права на спадкове майно, й за позовом ОСОБА_6 до Рахівської міської ради, Рахівської районної державної нотаріальної контори, Свято-Юрської церковної громади греко-католицької церкви про визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майно та свідоцтва про право на спадщину за заповітом за касаційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2008 року й ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2009 року,

У травні 2008 року Свято-Юрська церковна громада греко-католицької церкви звернулася до суду з указаним позовом до виконавчого комітету Рахівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_8 18 листопада 2003 року склав на її користь заповіт, згідно з яким заповідав будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 21 травня 2004 року виконавчим комітетом Рахівської міської ради прийнято рішення про оформлення права власності на вказаний будинок за ОСОБА_8 На підставі вказаного рішення його дружина, ОСОБА_6, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини вказаного будинку та 27 червня 2007 року уклала з ОСОБА_7 договір дарування зазначеного нерухомого майна. Просила суд визнати незаконним рішення органу місцевого самоврядування та недійсними свідоцтво про право на спадщину, видане на ім’я ОСОБА_6, й договір дарування від 27 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Рахівської міської ради, Рахівської районної державної нотаріальної контори, Свято-Юрської церковної громади греко-католицької церкви про визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування; визнання недійсними свідоцтва про право власності на майно й свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 21 травня 2004 року було видане на ім’я ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2004 року, а позивачу - свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2005 року.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2008 року вказані позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2009 року, позов Свято-Юрської церковної громади греко-католицької церкви задоволено, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними: рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 21 травня 2004 року № 48 про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 вересня 2005 року, видане на ім’я ОСОБА_6; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2004 року, видане на ім’я ОСОБА_8, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2005 року, видане Свято-Юрській церковній громаді греко-католицької церкви. Визнано недійсним договір дарування 2/3 частин будинку АДРЕСА_1, укладений 27 червня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Визнано право власності на вказаний будинок за Свято-Юрською церковною громадою греко-католицької церкви. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Свято-Юрської церковної громади греко-католицької церкви та часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 21 травня 2004 року є незаконним, оскільки зі смертю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 його цивільна дієздатність припинилася. ОСОБА_6 з ОСОБА_8 не проживала понад 16 років, не вела спільного господарства, на його утриманні не перебувала, тому на неї не поширюються вимоги ст. 535 ЦК УРСР.

Суд дійшов висновку, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 згідно із заповітом є Свято-Юрська церковна громада греко-католицької церкви.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 Рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради про оформлення за ОСОБА_8 права власності на спірний житловий будинок прийнято 21 травня 2004 року, тобто після його смерті.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що цивільна дієздатність ОСОБА_8 припинилася ІНФОРМАЦІЯ_1 й він не може набувати цивільних прав та обов’язків. На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування Свято-Юрська церковна громада греко-католицької церкви й ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2005 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 вересня 2005 року відповідно.

Разом з цим судами не з’ясовано, чи належав ОСОБА_8 на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 на момент відкриття спадщини, якщо належав - то на підставі яких правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Суд дійшов помилкового висновку, що непрацездатна дружина має право на обов'язкову частку в спадковому майні лише за умови перебування на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті.

Оскільки суди повно та всебічно не з’ясували обставини справи й допустили неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.