6-3002св10 Про відшкодування моральної шкоди - 02.06.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ізолятора тимчасового тримання Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі – ІТТ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області), Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області (далі – ГУДК України в Полтавській області), про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі – ГУМВС України в Полтавській області) на рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року, до якої приєдналося Полтавське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі – ПМУ ГУМВС України в Полтавській області),

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 червня 2004 року його було затримано працівниками УБОЗ УМВС України в Полтавській області й доставлено до ІТТ ПМУ УМВС України в Полтавській області, в якому він перебував до 18 червня 2004 року. Указував, що під час перебування в ізоляторі він був позбавлений можливості дивитися телевізійні й радіопередачі, користуватися бібліотекою, звернутися за медичною допомогою, у зв’язку із цим просив стягнути з відповідачів 5 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що в ізоляторі його тримали в одній камері з особами, які палили тютюн, а прохання про переведення до іншої камери, де тютюн не палять, адміністрація залишила без задоволення. Указував, що такими діями відповідачі порушили його право на безпечне для життя й здоров’я довкілля.

Крім того, представники адміністрації ізолятора відібрали в нього взуття, надавши обрізані гумові чоботи, які він вимушений був носити протягом строку його тримання в ізоляторі. Таке поводження вважав нелюдським та остаточно просив стягнути з відповідачів 30 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасовано й ухвалено рішення про стягнення з ІТТ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, ГУМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 солідарно 1 250 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України, ГУДК України в Полтавській області відмовлено. Виключено з рішення суду підставу пропущення ОСОБА_3 строку позовної давності.

У касаційній скарзі ГУМВС України в Полтавській області, до якої приєдналося ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, просить скасувати рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні пред’явлених до нього позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням цих норм.

Установивши обставини відсутності доказів заподіяння моральної шкоди ОСОБА_3, яка полягає в неможливості скористатися правом дивитися телевізор, слухати радіо, користуватися бібліотекою, отримувати медичну допомогу, необхідністю користуватися гумовими чоботами, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду за захистом свого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди й ухвалюючи в цій частині нове рішення про стягнення з ІТТ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, ГУМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 солідарно 1 250 грн. на відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із доведеності факту завдання йому такої шкоди відповідачами.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені в чч. 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

З протоколу судового засідання від 21 листопада 2007 року (а.с. 20-21) убачається, що на обговорення суду ставилося питання про заміну первісного відповідача – ІТТ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області – на належного відповідача – ПМУ ГУМВС України в Полтавській області – і ухвалою за цією ж датою (а.с. 22) у порядку ч. 1 ст. 30 ЦПК України була проведена така заміна.

Незважаючи на це, апеляційний суд не зважив на таку заміну сторони й розглянув справу за участі як юридичної особи ПМУ ГУМВС України в Полтавській області так і її структурного підрозділу – ІТТ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області та безпідставно поклав відповідальність на останнього.

З урахуванням викладеного рішення апеляційного суду не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно, як постановлене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, до якої приєдналося Полтавське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, задовольнити частково.