Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Карпатський дім" (далі – ЗАТ "Карпатський дім") про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості із заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 20 січня 2005 року працював у відповідача на посаді техніка-електрика за сумісництвом з основним місцем роботи в санаторії "Перлина Прикарпаття", в якому працював черговим електриком. 5 листопада 2007 року він написав заяву про звільнення за п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ), проте пізніше дізнався, що наказом № 392 від 5 листопада 2007 року його було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просив суд змінити формулювання причин звільнення – з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 1 ст. 36 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 1 жовтня 2007 року до 5 листопада 2007 року в сумі 1 608 грн. 10 коп.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 14 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: змінено формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України та зобов’язано ЗАТ "Карпатський дім" внести відповідні зміни до наказу № 392 від 5 листопада 2007 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 883 грн. 72 коп. заборгованості із заробітної плати за період з 1 жовтня 2007 року до 6 листопада 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з урахуванням показань свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які безпосередньо з ним спілкувалися в процесі виробничої діяльності в період з 1 жовтня до 5 листопада 2007 року, і ці показання підтверджені письмовими доказами (а.с.7 – 11).

Скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнав зазначені докази недостовірними й скасував рішення суду першої інстанції, пославшись на акти відсутності ОСОБА_3 на роботі за період з 1 жовтня 2007 року до 5 листопада 2007 року та відсутність запису в журналі обліку працівників ЗАТ "Карпатський дім". При цьому суд залишив поза увагою показання свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, яким міський суд дав належну оцінку, про те, що вони не контролювали вихід позивача на роботу, а акти підписали виходячи з інформації, наданої юристом підприємства та показанням свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони у період після 1 жовтня до 5 листопада 2007 року постійно з ним виконували роботи за своїм фахом.

З урахуванням викладеного, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року скасувати, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 квітня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.