6-26643св09 Про стягнення заборгованості із заробітної плати, визнання довідки про розмір середньої заробітної плати незаконною та такою, що не відповідає дійсності - 02.06.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвесбуд" про стягнення заборгованості із заробітної плати, визнання довідки про розмір середньої заробітної плати незаконною та такою, що не відповідає дійсності, стягнення грошової компенсації за невикористану частину відпустки, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвесбуд" на рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від

3 вересня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвесбуд" (далі – ТОВ "Укоінвесбуд"), в якому, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді керівника проекту департаменту девелопменту та на підставі заяви від 29 серпня 2008 року відповідно до наказу від 29 серпня 2008 року

№ 77-к був звільнений із займаної посади за угодою сторін згідно з п. 1

ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ), просив стягнути з відповідача на його користь частину заробітної плати за червень 2008 року в розмірі 6 тис. грн., заробітну плату за липень-серпень 2008 року по 9 150 грн. за місяць, а всього 24 300 грн.; визнати довідку про заробітну плату такою, що не відповідає дійсності та суперечить наказу про звільнення, в якому зазначено розмір посадового окладу в сумі 9 150 грн.; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану частину відпустки в сумі 2 434 грн. 62 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; також стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн. Крім того, зазначаючи, що дійсною причиною звільнення було невиконання відповідачем законодавства про працю, просив суд змінити причини формулювання звільнення та вважати його звільненим із роботи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня

2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від

3 вересня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укоінвест" на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в розмірі 24 300 грн., компенсацію за невикористану частину відпустки в розмірі 2 434 грн. 62 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 66 523 грн. 88 коп. та 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Визнано довідку про середню заробітку плату від

18 вересня 2008 року, видану на ім’я ОСОБА_3, незаконною та такою, що не відповідає дійсності у частині розміру заробітної плати за серпень

2008 року. Зобов’язано відповідача змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 зі звільнення згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України на звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України. Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 938 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

ТОВ "Укоінвест" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року, стягнувши з ТОВ "Укоінвест" на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в розмірі 15 010 грн., компенсацію за невикористану частину відпустки в сумі 2 434 грн. 62 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 48 190 грн.; у решті позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що згідно з наказом від 5 травня 2008 року

№ 44-к ОСОБА_3 прийнято на роботу в ТОВ "Укоінвест" на посаду керівника проекту департаменту девелопменту.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 серпня 2008 року наказом від

29 серпня 2008 року № 77-к його звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. У наказі про звільнення вказано розмір окладу ОСОБА_3 у сумі 9 150 грн. та визначено, що останній має 9 днів невикористаної відпустки

Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 18 вересня

2008 року нарахована позивачеві заробітна плата складає за червень

2008 року 9 150 грн., за липень 2008 року 9 150 грн., за серпень 3 999 грн.

З розрахункових листків ОСОБА_3 убачається, що заборгованість перед ним ТОВ "Укоінвест" із заробітної плати складає 10 579 грн. 34 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України в разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 та ст. 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у повному обсязі.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства про працю, зокрема: ст. ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни формулювання причини звільнення, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачеві при звільненні не виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, чим порушено його права, останній мав право порушувати питання про зміну формулювання причини звільнення – звільнення у зв’язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема: належним чином не перевірив правильність нарахування заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, не навів у рішенні відповідних розрахунків; не з’ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин: змінюючи формулювання причини звільнення ОСОБА_3, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування в цьому випадку положень ст. 235 КЗпП України.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість зазначеного судового рішення, апеляційний суд у порушення вимог

ст. ст. 303, 307 ЦПК України висновків суду першої інстанції не спростував і допущених судом помилок не виправив.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвесбуд" задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвесбуд" про стягнення заборгованості із заробітної плати, визнання довідки про розмір середньої заробітної плати незаконною та такою, що не відповідає дійсності, стягнення грошової компенсації за невикористану частину відпустки, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.