Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення та стягнення заборгованості за користування житлом за касаційними скаргами ОСОБА_7 та заступника прокурора м. Києва в інтересах ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року,

У березні 2008 року закрите акціонерне товариство "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" (далі – ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона") звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що ОСОБА_6 із сім’єю було надано жиле приміщення в гуртожитку для тимчасового проживання на період роботи, з якої останній звільнився за власним бажанням. Звільняти кімнати в добровільному порядку відповідачі відмовились. Крім того, відповідачі мають заборгованість за користування житлом у розмірі 3 900 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив виселити відповідачів із кімнат № № 714, 715 у будівлі адміністративно-побутового корпусу по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та стягнути із ОСОБА_6 заборгованість за користування житлом у розмірі 3 900 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з кімнат № № 714, 715 у будівлі адміністративно-побутового корпусу по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" заборгованість за користування житлом у розмірі 3 900 грн. і судові витрати в розмірі 89 грн. 50 коп.

У касаційних скаргах ОСОБА_7 і заступник прокурора м. Києва посилаються на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просять скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона", апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 проживала в гуртожитку як член сім’ї ОСОБА_6, який поселився в гуртожитку у зв’язку з роботою, її право на проживання в гуртожитку є похідним від права її співмешканця, а оскільки ОСОБА_6 звільнився з підприємства за власним бажанням, то він і особи, які разом із ним проживають, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Крім того, ОСОБА_6 має заборгованість за користування гуртожитком за період з 1 липня 2007 року до 25 лютого 2008 року в розмірі 3 900 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Статтею 127 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Згідно із ч. 3 ст. 132 ЖК України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до змісту ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Судом установлено, що 31 травня 2001 року працівнику товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ЛТД" ОСОБА_6 разом із сім’єю позивачем було надано жиле приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1.

17 серпня 2001 року ОСОБА_6 разом із сім’єю було надано для проживання кімнати № № 714, 715 у вказаному гуртожитку.

2 лютого 2004 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона", а 27 червня 2007 року був звільнений з роботи за власним бажанням.

15 серпня 2002 року ОСОБА_7 була прийнята на роботу в ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона", а 20 травня 2004 року була звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 разом із неповнолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають однією сім’єю.

Тобто, оскільки ОСОБА_7 була прийнята на роботу в ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" і в період роботи використовувала для проживання жилі приміщення в зазначеному гуртожитку, то вона набула самостійне право на проживання в цьому гуртожитку.

Однак апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув, унаслідок чого дійшов помилково висновку про те, що право ОСОБА_7 на проживання в гуртожитку є похідним від права ОСОБА_6

Ураховуючи те, що ОСОБА_7 було звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників і те, що вона на даний час проживає разом із ОСОБА_6 та неповнолітнім сином однією сім’єю, то висновок апеляційного суду про необхідність їхнього виселення зі спірних жилих приміщень є передчасним.

За таких обставин визнати рішення апеляційного суду в частині виселення відповідачів із гуртожитку законним і обґрунтованим не можна, тому воно в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті – рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_7 та заступника прокурора м. Києва в інтересах ОСОБА_7 й неповнолітнього ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кімнат № № 714, 715 у будівлі адміністративно-побутового корпусу по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті – рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.