Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" про розірвання договору оренди земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди та втраченої вигоди, визнання недійсними умов договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки,

У грудні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ "Восточная фруктовая компания" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та відшкодування збитків, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,5152 га у тому числі 1,8591 га рілля та 1,6561 га - багаторічних насаджень, які розташовані на території Грушівської сільської ради Куп"янського району Харківської області. 1 лютого 2006 року він уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Цей договір був виготовлений на кількох аркушах, і він підписав останню сторінку договору, яка вже була підписана генеральним директором ТОВ "Восточная фруктовая компания" Стокозом М.І. та містила відбиток печатки товариства, однак відповідач у порушення своїх обов’язків за договором належним чином не сплачує йому орендної плати, до того ж без його на те згоди суттєво змінив умови договору, який вже пройшов державну реєстрацію, а саме: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, заборонив йому, позивачу, передавати ділянку в заставу, а собі надав право передавати його ділянку в заставу (іпотеку) для отримання кредиту без згоди власника земельної ділянки.

Позивач просив розірвати укладений 1 лютого 2006 року між ним та ТОВ "Восточная фруктовая компания" договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача невиплачену оренду плату та завдані збитки.

Згодом позивач уточнив позов, зазначивши, що відповідач самочинно змінив договір оренди земельної ділянки й вніс до нього умови, які не відповідають його волевиявленню, та просив визнати дійсними пункти 8-10, 14, 28 та 33 первісного договору, укладеного 1 лютого 2006 року між ним та ТОВ "Восточная фруктовая компания", визнати недійсними пункти 7-9, 13, 28 та 31 зміненого відповідачем договору, розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача невиплачену оренду плату в розмірі 7 630 грн. та 1 775 грн. на відшкодування збитків.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 5 січня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано, що 1 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ "Восточная фркутовая компания" укладено договір оренди земельної ділянки на умовах сплати за її використання орендної плати в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв та був чинним до дня розірвання договору - 26 січня 2008 року. Стягнуто з ТОВ "Восточная фруктовая компания" на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 1 932 грн. та судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2009 року рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 5 січня 2009 року в частині задоволення позовних ОСОБА_1. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. про розірвання договору й стягнення орендної плати, апеляційний суд виходив із того, що 1 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ "Восточная фруктовая компания" укладено договір оренди земельної ділянки на тих умовах, на які погодився позивач, зокрема й щодо орендної плати за користування ділянкою під багаторічними насадженнями в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, доказів зворотного позивач не надав, такий договір сторонами підписано та 26 червня 2006 року зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", відтак відповідач виплатив ОСОБА_1 орендну плату в повному обсязі й відсутні підстави для розірвання договору та стягнення невиплаченої орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. є власником земельної ділянки розміром 4,5152 га, у тому числі 1,8591 га рілля та 1,6561 га - багаторічних насаджень, які розташовані на території Грушівської сільської ради Куп"янського району Харківської області . 1 лютого 2006 року позивач уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки, текст якого містив умови щодо строку дії договору – 5 років, розміру орендної плати – 1,5% від грошової оцінки землі, такий договір підписав і передав відповідачу для проведення його державної реєстрації.

Керівник ТОВ "Восточная фруктовая компания" в односторонньому порядку до проведення державної реєстрації договору замінив перші три його аркуші й вніс до угоди умови, не погоджені з ОСОБА_1., зокрема, збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати за користування ділянкою – багаторічними насадженнями з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, примірник зміненого договору ТОВ "Восточная фруктовая компания" позивачу не надало, але зареєструвало цей договір у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

Також установлено, що ТОВ "Восточная фруктовая компания" у порушення умов договору оренди належним чином не сплачувало ОСОБА_1. орендну плату за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов у частині розірвання договору та стягнення орендної плати, суд першої інстанції, керуючись статтями 203, 651 ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , правильно виходив із того, що відповідач у порушення вимог закону на власний розсуд, без погодження з позивачем змінив зміст вже підписаного позивачем договору оренди, зокрема зменшив ставку орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженням, що не відповідає волевиявленню позивача, яке він мав під час укладення договору, до того ж ТОВ "Восточная фруктовая компания" в повному обсязі не сплачувало позивачу орендної плати за користування землею в 2006-2007 роках, що є підставами для розірвання договору та стягнення на користь позивача невиплаченої орендної плати.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а без законних на те підстав дав їм власну оцінку й не врахував, що факт зміни ТОВ "Восточная фруктовая компания" умов договору в односторонньому порядку без погодження з позивачем установлений судом першої інстанції, і відповідач таких обставин не заперечував.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2009 року скасувати та залишити без змін рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 5 січня 2009 року

Ухвала оскарженню не підлягає.