6-10390св10 Про визнання права власності на нерухоме майно - 26.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп", третя особа – ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" про визнання інвестиційних договорів недійсними та визнання будівництва самочинним за касаційними скаргами ОСОБА_2 й ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" (далі – ТОВ "Мастер Хаус Груп"), порушуючи вимоги укладеного між ними інвестиційного договору від 11 вересня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва частини жилого будинку, що розташований за адресою: м. АДРЕСА_1 додаткової угоди від 27 вересня 2007 року до цього договору, інвестиційного договору від 12 квітня 2004 року про пайову участь у фінансуванні будівництва машиномісця, відмовляється вводити будинок в експлуатацію та видати їй документи про право власності на об’єкт інвестиції, чим порушує її права. Просила визнати майнові права та право власності на квартиру № 2 площею 281,72 кв.м та машиномісця № 14, № 15 у жилому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у частині квартири, стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначала, що вона є власником земельних ділянок, на яких проводиться будівництво спірного будинку. Посилаючись на те, що вона не надавала дозволу на це будівництво, просила визнати недійсним інвестиційний договір № 1 від 11 вересня 2003 року, укладений ТОВ "Мастер Хаус Груп" і ОСОБА_1, та визнати будівництво зазначеного будинку самочинним.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об’єкт будівництва – жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у частині квартири № 2 площею 281, 72 кв.м та в частині машиномісця № 14. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 730 грн. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданих до Верховного Суду України касаційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "Мастер Хаус Груп" і ОСОБА_1 11 вересня 2003 року уклали інвестиційний договір про пайову участь в інвестуванні будівництва частини жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно з яким ОСОБА_1 зобов’язувалась інвестувати будівництво 200 кв.м жилої площі, а ТОВ "Мастер Хаус Груп" – провести будівельно-монтажні роботи, здати об’єкт в експлуатацію до четвертого кварталу 2004 року та забезпечити після закінчення будівництва проведення державної технічної комісії з приймання до експлуатації цього будинку (а.с. 6-9).

Додатковою угодою сторін від 27 вересня 2007 року № 1 інвестиційний договір від 11 вересня 2003 року доповнено тим, що площа квартири становить 281, 72 кв.м та їй присвоєно номер 2 (а.с. 10).

12 квітня 2004 року ТОВ "Мастер Хаус Груп" та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір про пайову участь у фінансуванні будівництва машиномісць № 14, № 15 у цьому ж будинку, згідно з яким ОСОБА_1 зобов’язувалась профінансувати їхнє будівництво, а ТОВ "Мастер Хаус Груп" – після повної оплати вартості машиномісць надати ОСОБА_1 необхідні документи для подальшого оформлення об’єкта у власність (а.с. 14-15).

Згідно з державним актом на право власності на землю ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № АДРЕСА_3 та власником ? частки від 0,0684 га земельної ділянки № АДРЕСА_2 (а.с. 49-50).

25 вересня 2003 року ОСОБА_2 і ТОВ "Мастер Хаус Груп" уклали договір, за яким ТОВ "Мастер Хаус Груп" зобов’язувався інвестувати та розпочати роботи з будівництва жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3 а ОСОБА_2 зобов’язується передати документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого генерального доручення на керування та розпорядження земельною ділянкою не пізніше 5 днів з дня підписання цього договору (а.с. 111-113).

Цього ж дня ОСОБА_2 нотаріально посвідченим дорученням уповноважила директора ТОВ "Мастер Хаус Груп" здійснювати дії, зокрема, з проектування та будівництва частини жилого будинку № АДРЕСА_1 (а.с. 103).

27 грудня 2004 року та 2 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримала від Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва дозволи на виконання робіт з будівництва приватного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 125-126).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що будівництво спірних об’єктів проводилось із дотриманням чинного законодавства та з дозволу ОСОБА_2 як власника земельних ділянок, а ОСОБА_1, уклавши інвестиційний договір, виконала його умови, тому має право володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктами нерухомого майна, які є предметом спору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суди виходили з пропущення нею строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

З висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

З реєстраційних посвідчень від 26 березня 2009 року № 23806 і № 23805 та технічного паспорта від 29 лютого 2008 року, які додані до касаційної скарги ОСОБА_3, убачається, що на час вирішення судами спору жилий будинок № АДРЕСА_1 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна по ? частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які до участі у справі не залучались.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

У порушення зазначеної вимоги суди не обговорили питання про залучення до участі у справі осіб, які є власниками цього будинку, і вирішили питання про їхні права й обов’язки, у той час як під час перегляду справи в апеляційному порядку судом за клопотанням ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 2 червня 2009 року № 22543, в якому зазначалося, що право власності на спірний жилий будинок належить ОСОБА_4 і ОСОБА_3

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.