Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначав, що 16 березня 1994 року його батько, ОСОБА_8, склав заповіт, яким усе своє майно заповів йому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батько помер. Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, до складу якої входить АДРЕСА_1.

Після смерті батька в зазначеному будинку з його дозволу мешкав брат позивача – ОСОБА_9, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер.

Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька за заповітом, через хворобу пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини та що дружина померлого брата, ОСОБА_7, претендує на частину АДРЕСА_1, просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визначено ОСОБА_6 додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2009 року рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що 16 березня 1994 року батько позивача, ОСОБА_8, склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить АДРЕСА_1.

Після смерті батька в зазначеному будинку з дозволу ОСОБА_6 мешкав його брат - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Протягом 2006 року ОСОБА_6 хворів, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні й пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Установивши, що строк для прийняття спадщини пропущено ОСОБА_6 з поважних причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2009 року скасувати, рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.