Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на майновий комплекс цеху нестандартного обладнання та за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до ОСОБА_7, Приватного підприємства "Індустріал-Дом", ОСОБА_6, третя особа Комунальне підприємство"Імпульс", про визнання права власності на майновий комплекс цеху нестандартного обладнання, за касаційною скаргою ОСОБА_7, до якої приєдналися ОСОБА_6, ОСОБА_8 й Приватне підприємство "Індустріал-Дом", на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 9 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2008 року,

У червні 2005 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що 4 січня 2005 року між нею та ОСОБА_7 був укладений договір позики, за яким вона передала відповідачеві в борг 200000 грн. строком до 1 травня 2005 року. За умовами цього договору в разі відсутності в позичальника коштів він може розрахуватися шляхом передачі їй у власність об’єкта нерухомості – майнового комплексу цеху нестандартного обладнання під літерами: "Л", "К", "З", "О", "М", "м1", "Л1", що розташований на АДРЕСА_1 у м. Пологах Пологівського району Запорізької області.

Оскільки ОСОБА_7 борг вчасно не повернув, ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на це нерухоме майно.

Під час розгляду справи сторони подали на затвердження суду мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_6 як добросовісним набувачем у рахунок виконання зобов’язання за договором позики від 4 січня 2005 року визнається право власності на вказане нерухоме майно.

Питання розглядалося судами неодноразово, і справа за підсудністю передана до належного суду.

У серпні 2007 року Відкрите акціонерне товариство (далі – ВАТ) "Запорізький абразивний комбінат" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, Приватного підприємства (далі – ПП) "Індустріал-Дом", ОСОБА_6, третя особа Комунальне підприємство (далі – КП) "Імпульс", про визнання права власності на майновий комплекс цеху нестандартного обладнання.

Позивач зазначав, що 16 липня 2004 року між ним і ПП "Індустріал-Дом", власником і директором якого є ОСОБА_7, було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу рухомого майна згідно з переліком, визначеним у додатку до договору, на суму 1900220 грн.

19 липня 2004 року між ним і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу за 819780 грн. майнового комплексу цеху нестандартного обладнання під літерами: "Л", "К", "З", "О", "М", "м1", "Л1", що розташований на АДРЕСА_1 у м. Пологах Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до тристоронньої угоди, укладеної 31 березня 2005 року між ним, ОСОБА_7 і ПП "Індустріал-Дом", ОСОБА_7 взяв на себе зобов’язання в разі несплати ПП "Індустріал-Дом" належних ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" коштів за договором від 16 липня 2004 року передати спірний майновий комплекс у власність товариства.

Оскільки ПП "Індустріал-Дом" своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 16 липня 2004 року не виконало, ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" просило суд визнати за ним право власності на спірну нерухомість, зобов’язати КП "Імпульс" скасувати державну реєстрацію права власності на це майно на ім’я ОСОБА_9 і зареєструвати на його ім’я.

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 9 червня 2008 року позови ОСОБА_6 і ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" об’єднано в одне провадження.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 9 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2008 року, у затвердженні мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і в позові ОСОБА_6 відмовлено; позов ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" задоволено частково: зобов’язано КП "Імпульс" скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на майновий комплекс цеху нестандартного обладнання, що розташований на АДРЕСА_1 у м. Пологах Запорізької області та визнано за ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" право власності на цей майновий комплекс, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ПП "Індустріал-Дом" посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, у зв’язку із чим порушили питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в затвердженні мирової угоди й задоволенні позову ОСОБА_9 і частково задовольняючи позов ВАТ "Запорізький абразивний комбінат", місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що укладена ОСОБА_6 із ОСОБА_7 мирова угода суперечить вимогам 175 ЦПК України (1618-15) ; ОСОБА_7 до укладення з ОСОБА_6 договору позики поручився належним йому майновим комплексом нестандартного обладнання за виконання ПП "Індустріал-Дом" зобов’язань перед ВАТ "Запорізький абразивний комбінат", тому в силу укладеного між сторонами договору це товариство має переважне право на задоволення його вимог за рахунок майна поручителя.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Під час вирішення справи суди виходили з того, що 16 липня 2004 року між ПП "Індустріал-Дом", директором і власником якого є ОСОБА_7, і ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" було укладено договір купівлі-продажу майна № 19, за яким товариство продало, а ПП "Індустріал-Дом" придбало обладнання на суму 1900220 грн.

19 липня 2004 року ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" уклало з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу нерухомого майна - майнового комплексу цеху нестандартного обладнання під літерами: "Л", "К", "З", "О", "М", "м1", "Л1", що розташований на АДРЕСА_1 у м. Пологах Пологівського району Запорізької області, за 819780 грн.

31 березня 2005 року ВАТ "Запорізький абразивний комбінат", ПП "Індустріал-Дом" і ОСОБА_7 уклали угоду, за умовами якої в разі, якщо ПП "Індустріал-Дом" не сплатить ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" в обумовлений договором купівлі-продажу майна від 16 липня 2004 року строк вартість указаного в договорі майна в розмірі 1900220 грн., то набуте ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 19 липня 2004 року нерухоме майно перейде у власність ВАТ "Запорізький абразивний комбінат". При цьому ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" поверне ОСОБА_7 сплачені ним кошти в розмірі 737802 грн., за винятком 10 % штрафних санкцій.

ПП "Індустріал-Дом" не сплатило ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" грошові кошти за договором купівлі-продажу майна в сумі 1900220 грн., а майно для задоволення вимог кредитора в цього підприємства відсутнє.

4 січня 2005 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договір позики, за яким передала останньому в борг 200000 грн. строком до 1 травня 2005 року.

Згідно з п. 3 цього договору в разі відсутності в позичальника коштів на час повернення позики до позичальника переходить право власності на майновий комплекс цеху нестандартного обладнання під літерами: "Л", "К", "З", "О", "М", "м1", "Л1", що розташований на АДРЕСА_1 у м. Пологах Пологівського району Запорізької області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вирішуючи справу, місцевий суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України неповністю визначився з характером спірних правовідносин; не звернув уваги на те, що за договором від 31 березня 2005 року ОСОБА_7 взяв на себе обов’язок перед ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" щодо виконання ПП "Індустріал-Дом" грошового зобов’язання (сплату коштів за договором купівлі-продажу № 19 від 16 липня 2004 року) за рахунок належного йому нерухомого майна; не вирішив питання, чи не є таке забезпечення виконання зобов’язання фактично договором застави, який відповідно до вимог ст. 577 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Проте суд першої інстанції цю вимогу закону не врахував і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ВАТ "Запорізький абразивний комбінат".

Відмовляючи в позові ОСОБА_6, місцевий суд виходив із того, що ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" має пріоритет на задоволення вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

При цьому місцевий суд не вирішив питання, чи можуть умови договору позики від 4 січня 2005 року щодо переходу права власності на спірну нерухомість до позикодавця, що був укладений у простій письмовій формі, бути правовою підставою для виникнення права власності на спірні нерухомі приміщення.

Крім того, процесуальні питання, що виникають під час розгляду справи, вирішуються шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Однак питання про відмову в затвердженні мирової угоди розглянуто місцевим судом під час вирішення справи по суті й оформлено рішенням, а не шляхом постановлення із цього питання окремого процесуального документа (ухвали).

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене ухвалені у справі рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7, до якої приєдналися ОСОБА_6, ОСОБА_8 та Приватне підприємство "Індустріал-Дом", задовольнити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 9 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.