Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", треті особи: ОСОБА_7, первинна профспілкова організація державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 січня 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі – ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"), треті особи: ОСОБА_7, первинна профспілкова організація державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів, посилаючись на те, що з 14 грудня 2002 року він працював на керівних посадах ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", зокрема з 20 червня 2008 року – на посаді виконавчого директора цього підприємства. Наказом генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 25 лютого 2009 року його було звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.

Він вважав, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки звільнення проведено без згоди профспілкової організації, членом якої він є, без попередження адміністрацією підприємства за 15 днів Бориспільської міської ради, депутатом якої він є, без попередження його про наступне вивільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників за два місяці перед звільненням. Крім того, у порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України йому не були запропоновані всі вільні посади на цьому підприємстві, зокрема посади першого заступника генерального директора та заступника генерального директора з виробництва.

ОСОБА_6 просив скасувати наказ про звільнення та поновити його на роботі на посаді виконавчого директора, стягнути з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 418 грн. 80 коп., 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним витрати на лікування в сумі 154 562,70 доларів США та 5 012 грн. 40 коп. витрат на авіаперельоти до Ізраїлю на лікування. Вимоги про стягнення витрат на лікування та моральної шкоди обґрунтовував тим, що внаслідок неправомірних дій ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3 вересня 2008 року в нього підвищився кров’яний тиск, унаслідок чого він лікувався в клініці ім. Стражеска в м. Києві та йому було проведено операцію на серці в Ізраїлі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано наказ генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 25 лютого 2009 року № 11-07-172/п про звільнення ОСОБА_6

Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді виконавчого директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ОСОБА_6 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 003 грн. 08 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 січня 2010 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2009 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд мав з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Установлено, що ОСОБА_6 працював на посаді виконавчого директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

З метою підвищення ефективності управлінської діяльності та у зв’язку з виробничою необхідністю 21 серпня 2008 року виконуючим обов’язки генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було видано наказ "Про введення в дію організаційної структури ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яким було скорочено ряд посад, у тому числі п. 2.2 наказу було скорочено посаду виконавчого директора підприємства.

Наказом генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 25 лютого 2009 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.

1 вересня 2009 року до Бориспільської міської ради було надіслано листа № 12-283593, в якому повідомлялось про звільнення депутата цієї ради ОСОБА_6 з роботи у зв’язку зі скороченням посади, яку він займав (т. 1 а. с. 111).

2 грудня 2008 року до первинної профспілкової організації ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшло письмове подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_6, на яке 18 червня 2009 року було отримано згоду (т. 1 а. с. 214).

3 жовтня 2008 року начальником відділу кадрів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було надіслано на адресу ОСОБА_6 телеграму № 7/401 про необхідність з’явитися до відділу кадрів для ознайомлення з наказом №01-07-367 від 21 серпня 2008 року про скорочення посади виконавчого директора (а. с.142). Ця телеграма не була вручена ОСОБА_6 у зв’язку з тим, що він перебував на лікуванні ( т. 1 а. с. 77, 140).

13 жовтня 2008 року ОСОБА_6 вийшов на роботу.

Того ж дня начальник відділу кадрів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" разом з інженерами цього підприємства запропонували ОСОБА_6 ознайомитись із наказом виконуючого обов’язки генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 21 серпня 2008 року № 01-07-367 про скорочення посади виконавчого директора та зі службовою запискою № 29-24-41 від 10 жовтня 2008 року щодо вакантних посад (т. 1 а. с. 73-76).

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що посада виконавчого директора, яку обіймав ОСОБА_6, була одна, її скорочено й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована. Крім того, посада першого заступника генерального директора підприємства, яку бажав зайняти ОСОБА_6, на момент його звільнення не була вільною, а ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відповідно до закону сам вирішував питання організаційної структури, чисельності та штату працівників, оскільки в разі скорочення одних посад, професій, спеціальностей і потреби в інших посадах, професіях спеціальностях навіть збільшення загальної їх чисельності не є перешкодою до звільнення (з додержанням процедури вивільнення) тих працівників, у посадах, професіях, спеціальностях яких відпала потреба.

Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог,

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 28 січня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.