Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн трейдз компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", виконавчий комітет Орджонікідзевської районної у м. Харкові ради, опікунська рада Київського району м. Одеси, про визнання права власності на квартиру, скасування рішення виконкому, визнання недійсним ордеру, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн трейдз компані", третя особа – комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним договору та визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2009 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Продакшн трейдз компані" укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі. Умовами цього договору передбачено, що ТОВ "Продакшн трейдз компані" зобов’язується збудувати та передати ОСОБА_6 у власність квартиру № 23 у будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 – прийняти та оплатити вартість квартири у строки передбачені договором. 15 серпня 2005 року ОСОБА_6 сплатив кошти за договором у розмірі 126 000 (сто двадцять шість тисяч) грн., що складає 100 % вартості квартири, передбаченої договором. Рішенням виконкому Харківської міської ради від 18 лютого 2004 року № 114 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію. За актом прийому – передачі від 15 лютого 2005 року ТОВ "Продакшн трейдз компані" передало, а ОСОБА_6 прийняв квартиру № 23 у будинку АДРЕСА_1. Оскільки умови договору виконані у повному обсязі, то у ОСОБА_6 виникло право власності на спірну квартиру. Проте, ОСОБА_6 дізнався, що на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради від 7 червня 2005 року № 237 видано ордер ОСОБА_7 на право зайняття квартири № 23 у будинку АДРЕСА_1, на підставі листа Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. На думку ОСОБА_6 зазначені дії є незаконними. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, скасувати рішення виконкому Ленінської районної ради у м. Харкові від 7 червня 2005 року № 237 в частині видачі ордеру на цю квартиру на ім’я ОСОБА_7 та визнати недійсним ордер, виданий на ім’я ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради у м. Харкові від 7 червня 2005 року № 237.

ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ТОВ "Продакшн трейдз компані" про визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Продакшн трейдз компані", визнання за ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору від 20 квітня 2000 року № 9 та акту прийому – передачі спірної квартири від квітня 2003 року. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 20 квітня 2000 року між ТОВ ІСФ "ВБК" та ТОВ "Продакшн трейдз компані" укладено договір на будівництво в порядку пайової (часткової) участі у будівництві будинку АДРЕСА_1. У рахунок виконання умов договору ТОВ "Продакшн трейдз компані" передало ТОВ ІСФ "ВБК" 19 квартир, у тому числі і квартиру № 23, що підтверджується актом прийому – передачі від квітня 2003 року. З цього моменту ТОВ ІСФ "ВБК" стало власником цих квартир, у тому числі і спірної квартири, у відповідності до частини першої статті 128 ЦК УРСР (1963 року). Укладення 15 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Продакшн трейдз компані" договору на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого була квартира № 23 у будинку № 122- а по пр-ту Косіора у м. Харкові, порушує права ТОВ ІСФ "ВБК" на цю квартиру.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 червня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71,3 кв.м., розташовану на другому поверсі, яка складається з двох житлових кімнат. Скасовано рішення виконкому Ленінської районної у м. Харкові ради від 7 червня 2005 року № 237 в частині видачі ордера № 141997 щодо квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним ордер № 141997, виданий на підставі рішення виконкому Ленінської районної у м. Харкові ради від 7 червня 2005 року № 237, на право поселення ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ ІСФ "ВБК", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передача ТОВ "Продакшн трейдз компані" ТОВ ІСФ "ВБК" кватири № 23 у будинку АДРЕСА_1 не відбулася як юридичний факт, а тому ТОВ ІСФ "ВБК" не набуло права на спірну квартиру і подальше розпорядження нею шляхом передачі Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України є безпідставним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства. ТОВ ІСФ "ВБК" не доведено, що спірна квартира збудована у відповідності до договору на будівництво в порядку пайової (часткової) участі у будівництві будинку АДРЕСА_1, укладеного 20 квітня 2000 року між ТОВ ІСФ "ВБК" та ТОВ "Продакшн трейдз компані".

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що 15 лютого 2005 року між ТОВ "Продакшн трейдз компані" та ОСОБА_6 укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі, за умовами якого ТОВ "Продакшн трейдз компані" зобов’язувалося збудувати та передати ОСОБА_6 у власність квартиру № 23 у будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 – прийняти та оплатити вартість квартири у строки передбачені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі види майна та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальної ефект визнаються інвестиціями.

Фінансування інвестиційної діяльності, згідно статті 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність", здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора.

Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Зобов’язання підрядника збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконання інших будівельних робіт відповідно до проектно – кошторисної документації, а замовника надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно – кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або незакінчені будівельні роботи та оплатити їх – є визначенням договору будівельного підряду, правове регулювання якого визначено параграфом 3 Глави 61 ЦК України (435-15) .

Вирішуючи спір судом не визначено правову природу договору на будівництво житла в порядку пайової участі, укладеного 15 лютого 2005 року між ТОВ "Продакшн трейдз компані" та ОСОБА_6, а у зв’язку з цим судом не визначено норми права, які підлягають застосуванню в даному випадку.

Установлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 18 лютого 2004 року № 114 затверджено акт державних приймальних та державних технічних комісій про прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 ТОВ "Продакшн трейдз компані" (розпорядженням Голови Орджонікідзевської районної ради м. Харкова ОСОБА_10 від 27 лютого 2004 року № 53 – з будинку АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1).

Оскільки, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Тобто завершення будівництва і прийняття нерухомого майна до експлуатації є підставою для визнання права власності на нерухоме майно, а тому судом не з’ясовано коли припиняються права пайовика у участі в будівництві житлового будинку.

Отже, судом не встановлено спірні правовідносини, не повно з’ясовані обставини справи та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.