Категорія: 8.2.1 

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

21.06.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000212350, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107 678 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 02.02.2012 року № 0000212350.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 24.09.2012 року державна податкова інспекція у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач посилається на те, що за результатами проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" вимог Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого товариством було занижено податок на додану вартість. Так, податковий орган посилається на те, що позивачем неправомірно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП "Река", зважаючи на те, що вказані операції документально не підтверджені. Крім того, апелянт зазначив, що згідно акту перевірки ПП "Река" у вказаного товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим укладені вказаним товариством угоди мають ознаки нікчемності.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанії "ТСК".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , Податковим кодексом України (2755-17) .

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2012 року на підставі службового посвідчення № 096275 від 05.07.2011 року посадовою особою відповідача, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" з питань взаємовідносин з платником податків ПП "РЕКА", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.01.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у місті Іллічівську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212350 від 02.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107 679,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 107 678,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

В ході проведеної перевірки державною податковою інспекцією у місті Іллічівську було встановлено, що у період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" було задекларовано податковий кредит по операціям з ПП "Река" на суму 107 677,9 грн. При цьому, податковий в акті перевірки зазначив, що позивачем не було надано до перевірки належним чином оформлених первинних документів (сертифікати, рапорти), що фіксують та підтверджують виконання сюрвейєрсько-тальманських послуг ПП "Река", а також не надано договорів, що фіксують взаєморозрахунок між сторонами.

Також ДПІ у Ленінському районі м. Іллічівська посилалась на те, що згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Река" в ході проведення перевірки вказаного підприємства не виявилось можливим встановити наявності умов для ведення господарської діяльності, наявності чи відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим усі операції купівлі-продажу за участю ПП "Река" підпадають під ознаки нікчемності.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку про те, що угоди купівлі-продажу вчинені позивачем з ПП "РЕКА" не спричиняють реального настання правових наслідків та вбачаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", а тому, на думку відповідача, віднесення ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Река" є неправомірним.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" оскаржило їх до суду першої інстанції, посилаючись на їх неправомірність.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК", зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, у період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" здійснювало господарські операції з ПП "Река", за рахунок яких позивачем було сформовано податковий кредит у сумі 107 677,9 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у м. Іллічівську щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.10.2010 року між ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" (Замовник) та ПП "Река" (Сюрвейєр) був укладений договір № 84 про надання сюрвейєрських послуг.

Згідно умов вказаного договору Замовник доручає, а Сюрвейєр приймає на себе зобов'язання по сюрвейєрському обслуговуванню вантажів, визначенню кількості та якості (в подальшому - інспекції) вантажів, в портах, залізних станціях, складах та інших підприємствах України (т. 1 а.с. 49-50).

В підтвердження виконання умов зазначеного договору та правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з ПП "Река" позивач надав первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, акти виконаних послуг та узгоджених цін, рахунки, платіжні доручення, які, як вірно встановлено судом першої інстанції, були надані позивачем на запит податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у самому акті перевірки (т. 1 а.с. 11). Здійснення повної оплати за надані послуги підтверджується банківськими виписками по рахунку (т. 1 а.с. 160-170).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у підтвердження реального здійснення господарських операцій з ПП "Река", позивачем також були надані вантажні рапорти, вантажні звіти, попередні заявки на виконання робіт, переліки та номенклатури виконаних робіт у перевіряємому періоді (т. 1 а.с. 66-87, 137а- 250; т. 1 а.с. 1-6).

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід зазначити, що згідно п.п. 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наданих товариством документів вбачається, що діяльність ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" направлена на реальне здійснення господарської діяльності та настання економічних наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необгрунтованості посилань ДПІ у м. Іллічівську на нікчемність правочинів укладених між ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" та ПП "Река".

Так, частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено, а висновки податкового органу ґрунтувались лише на припущенні, що у постачальників товарів відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що є неприпустимим.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість або валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Податковим органом не було доведено умислу ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" на укладення угоди з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується посилань ДПІ у м. Іллічівську на відсутність у ПП "Река" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу та ін. слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на включення сум до складу податкового кредиту або валових витрат від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Крім того, на вимогу суду першої інстанції вказані твердження не були підтверджені відповідачем належними доказами.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Тальмансько-сюрвейєрська компанія "ТСК" правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з ПП "Река", а тому податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000212350, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107 678 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. прийнято ДПІ у м. Іллічівську необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.