Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, садове товариство "Дорожник", про визнання права на спадкове майно та його поділ і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та виділення майна в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 серпня 2009 року,

У серпні 2003 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, в якому зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько – ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: земельну ділянку площею 0,05 га, що розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області; 1/2 частину автомобіля "Volkswagen Passat 2.0", 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та 250 простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ ЕНЕРГІЯ" (далі – ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ") номінальною вартістю 2 грн. кожна. Спадкоємцями першої черги є вони, дружина спадкодавця, ОСОБА_5, та його мати – ОСОБА_7, яка відмовилась від своєї частки в спадщині на користь ОСОБА_5 Посилаючись на те, що вони не дійшли згоди щодо порядку поділу спадкового майна, уточнивши позовні вимоги, просили суд на підставі ст. ст. 364, 365, 1278, 1279, 1282 ЦК України поділити спільне спадкове майно та визнати за ними право власності в порядку спадкування за кожним по 1/4 частці земельної ділянки, по 1/8 частці автомобіля. У порядку поділу спадкового майна просили виділити їм 250 простих іменних акцій ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ" номінальною вартістю 2 грн. кожна й земельну ділянку площею 0,05 га; 1/2 частку автомобіля, що їм належить, передати ОСОБА_5 Для компенсації різниці у вартості майна стягнути з кожного з них на користь ОСОБА_5 по 982 грн. 07 коп.

У жовтні 2004 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом і, уточнивши позовні вимоги, на підставі ст. ст. 1278, 1279 ЦК України просила суд поділити спадкове майно в натурі таким чином: визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки, 1/4 частку автомобіля в порядку спадкування за законом і на 1/2 частку автомобіля в порядку поділу майна подружжя та на 125 простих іменних акцій ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ" номінальною вартістю 2 грн. кожна. Просила виділити їй у натурі автомобіль як неподільну річ і земельну ділянку площею 0,05 га, оскільки вона має право власності на переважну її частку, та стягнути з неї на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 різницю у вартості майна.

Справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 серпня 2009 року, позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано право на спадкове майно ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за спадкоємцями в таких частках: 1/4 – за ОСОБА_3, 1/4 – за ОСОБА_4, 1/2 – за ОСОБА_5 Виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільну власність у рівних частках земельну ділянку площею 0,05 га, що знаходиться на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області; 250 простих іменних акцій ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ" номінальною вартістю 2 грн. кожна. Виділено ОСОБА_5 у власність 1/2 частину автомобіля "Volkswagen Passat 2.0", 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в розмірі по 1 944 грн. 14 коп. з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги сторін та виділяючи ОСОБА_5 у власність 1/2 частину спірного автомобіля, а ОСОБА_3 й ОСОБА_4 у спільну власність у рівних частках земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельна ділянка та автомобіль є неподільними речами, не можуть використовуватись спільно сторонами з технічних причин та взаємною відсутністю таких намірів і не можуть бути поділені без втрати їх цільового призначення. Крім того, суд вважав можливим залишити акції ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ" у власності дітей спадкодавця, оскільки на акції як на спадкове майно 29 березня 2003 року на їхнє ім’я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке ніким не оспорювалось і є чинним, а на користь ОСОБА_5 стягнути відповідну різницю в грошовому еквіваленті відповідно до ст. 115 ЦК УРСР, який був чинним на час спірних правовідносин.

З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 – відповідно батько і чоловік сторін, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: земельну ділянку площею 0,05 га, 1/2 частину автомобіля "Volkswagen Passat 2.0", 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, тому що інша 1/2 його частина належала ОСОБА_5 як подружжю, та 250 простих іменних акцій ВАТ Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ" номінальною вартістю 2 грн. кожна.

Визнаючи право власності на спадкове майно, суди правильно виходили з положень ЦК УРСР (1540-06) , чинного на час смерті спадкодавця в 2001 році. При цьому частки спадкового майна та його вартість визначена й сторонами не оспорюється.

Разом з тим суд не вирішив позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на автомобіль – на 1/2 його частку – у порядку спадкування як за подружжям (а.с. 105-106 т. 1), що в силу п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд, оскільки, виділивши їй у власність лише 1/2 частку автомобіля, інша половина автомобіля залишилась не поділеною, що виключає можливість реєстрації його в органах Державної автомобільної інспекції.

Крім того, суди не врахували, що визначення права власності в порядку спадкування здійснюється за правилами того кодексу, який був чинним на час спірних правовідносин (на день смерті спадкодавця), але поділ спадщини між спадкоємцями здійснюється за правилами кодексу, чинного на час розгляду справи. Застосувавши положення ЦК УРСР (1540-06) до поділу спадкового майна, суди зазначених положень не врахували.

Також суди не звернули уваги, що позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, просили поділити майно подружжя з посиланням на ст. ст. 364 і 365 ЦК України (а.с. 141-143), які одночасно застосовані не можуть бути, тому що врегульовують різні (взаємовиключні) способи поділу майна, що є у спільній частковій власності, є різними за своєю правовою природою, оскільки ст. 364 ЦК України передбачає права власника, який виділяється, на частку зі спільного майна і компенсація виплачується йому, а не іншому співвласнику, а ст. 365 ЦК України – можливість за позовом іншого співвласника припинити право особи на частку у спільному майні.

У порушення вимог ст. ст. 130, 214 ЦПК України суд першої інстанції не уточнив позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та не визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до встановлених правовідносин.

Апеляційний суд на такі порушення не звернув уваги.

Крім того, дійшовши висновку, що земельна ділянка є неподільною, суд у достатньому обсязі не мотивував своїх висновків. Фактично припинивши право ОСОБА_5 на частку у спільному майні (на земельну ділянку), суд не навів підстав для цього та не врахував, що це можливо лише за умови попереднього внесення позивачами вартості цієї частини на депозитний рахунок суду.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.