Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого балкону та здійснення перебудови лоджії,

Вінницька міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1. самочинно реконструювала лоджію в квартирі АДРЕСА_1 та прибудувала балкон під вікном кухні зазначеної квартири.

Позивач просив зобов’язати відповідачку привести лоджію до попереднього розміру та демонтувати балкон.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2009 року, у відкритті провадження в справі за зазначеним позовом відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

У касаційній скарзі Вінницька міська рада просить скасувати постановлені ухвали та передати питання на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд виходив із того, що заява Вінницької міської ради не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем є суб’єкт владних повноважень, який звернувся з позовом на виконання визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) повноважень, а тому спір є публічно-правовим і відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України перебуває в компетенції адміністративного суду.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 4 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

При цьому за змістом статей 3, 17 КАС України адміністративною справою є публічно-правовий спір, який безпосередньо виник з приводу здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій та стосується вирішення питання про права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Частиною другою статті 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За правилами статті 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Позов Вінницькою міською радою пред’явлений із визначених статтею 376 ЦК України підстав та з огляду на предмет позову стосується оспорювання права ОСОБА_1. на проведення змін у квартирі, що належить їй на праві власності, а тому спір виник із цивільних та житлових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що спірні правовідносини не підпадають під викладене в статті 15 ЦПК України загальне правило і що для вирішення такого спору законом установлено інший судовий порядок.

За таких обставин постановлені судами ухвали підлягають скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2009 року скасувати, питання про відкриття провадження в справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого балкону та здійснення перебудови лоджії передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.