Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба, ОСОБА_5., після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки площею 0,3939 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 19 лютого 1997 року ОСОБА_4. склала заповіт на користь сторін у справі, проте відповідач протиправно набув право власності на все спадкове майно. Просила суд установити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5.; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_2. 25 липня 2006 року, і визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1730 га, що розташована на АДРЕСА_1

Під час розгляду справи ОСОБА_1. збільшила позовні вимоги та просила суд визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 листопада 2004 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою Київської області ОСОБА_2. на майновий пай у пайовому фонді КСП ім. Т.Г. Шевченка та земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП ім. Т.Г. Шевченка.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 серпня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1. задоволено частково. Встановлено факт прийняття ОСОБА_1. спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 липня 2006 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_2., в частині права власності на земельну ділянку площею 0,1730 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1. право власності в порядку спадкування на вказану земельну ділянку. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 81 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. в особі представника ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції, правомірно виходив із того, що 19 лютого 1997 року ОСОБА_4. склала заповіт на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2., згідно з яким заповідала позивачці спірну земельну ділянку та частину сараю. Указаний заповіт на день смерті ОСОБА_5. не був скасований, змінений чи визнаний недійним.

ОСОБА_2. знав про наявність заповіту та іншого спадкоємця, ОСОБА_1., і у порушення вимог ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_5. позивачка отримала державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку площею 0,3939 га, виданий Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 5 березня 1998 року на ім'я спадкодавця, та поставила свій підпис у книзі записів державної реєстрації державних актів на право приватної власності на землю. Вказана обставина згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (z0152-94) і чинної на момент відкриття спадщини, є доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном.

Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1. є обґрунтованим та законним.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.