Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания", треті особи: Харківська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", відділ земельних ресурсів у Куп`янському районі Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, відшкодування збитків, визнання недійсними умов оспорюваного договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" (далі – ТОВ "Восточная фруктовая компания") про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, відшкодування збитків.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 3,8321 га, у тому числі: 1,8483 га ріллі та 1,9838 га багаторічних насаджень, на території Грушівської сільської ради Куп’янського району Харківської області.

1 лютого 2006 року між ним і відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, договір був виконаний на чотирьох аркушах і він підписав останню сторінку договору, яка вже була підписана генеральним директором ТОВ "Восточная фруктовая компания" Стокозом М.І. та містила відбиток печатки товариства.

Посилаючись на те, що відповідач у порушення своїх обов’язків за договором оренди земельної ділянки належним чином не сплачує орендну плату, до того ж без згоди власника земельної ділянки суттєво змінив умови договору, який уже пройшов державну реєстрацію, а саме: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, заборонив йому передавати ділянку в заставу, а собі надав право передавати орендовану земельну ділянку в заставу (іпотеку) для отримання кредиту без згоди її власника, просив розірвати укладений 1 лютого 2006 року між ним і ТОВ "Восточная фруктовая компания" договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача невиплачену оренду плату в розмірі 7 658 грн. та 1 916 грн. 58 коп. на відшкодування збитків.

Згодом ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та, посилаючись на те, що відповідач самочинно змінив договір оренди земельної ділянки й уніс до нього умови, які не відповідають його волевиявленню, просив також визнати дійсними пп. 8-10, 14, 28 та 33 первісного договору, укладеного 1 лютого 2006 року між ним і ТОВ "Восточная фруктовая компания"; визнати недійсними пп. 7-9, 13, 28 та 31 зміненого відповідачем договору.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано, що між ОСОБА_6 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" 1 лютого 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки на умовах сплати позивачу орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв і був чинним до розірвання договору 26 січня 2008 року. Стягнуто з ТОВ "Восточная фруктовая компания" на користь ОСОБА_6 невиплачену оренду плату в сумі 1 917 грн. Стягнуто з ТОВ "Восточная фруктовая компания" 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування втраченої вигоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2009 року рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2008 року в частині стягнення орендної плати, визнання недійсними умов оспорюваного договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування втраченої вигоди залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору оренди земельної ділянки й стягнення орендної плати, апеляційний суд виходив із того, що 1 лютого 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" було укладено договір оренди земельної ділянки на тих умовах, на які погодився позивач, зокрема й щодо орендної плати за користування ділянкою під багаторічними насадженнями в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, доказів зворотного позивач не надав, такий договір сторонами підписано та 26 червня 2006 року зареєстровано в Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", відтак відповідач виплатив ОСОБА_6 орендну плату в повному обсязі й відсутні підстави для розірвання договору та стягнення невиплаченої орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення умов стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,8321 га, у тому числі: 1,8483 га ріллі та 1,9838 га багаторічних насаджень.

1 лютого 2006 року він уклав із ТОВ "Восточная фруктовая компания" договір оренди земельної ділянки, текст якого містив умови щодо строку дії договору – 5 років, розміру орендної плати – 1,5% від грошової оцінки землі.

Зазначений договір оренди був підписаний ОСОБА_6 і переданий відповідачу для проведення державної реєстрації.

Керівник ТОВ "Восточная фруктовая компания" в односторонньому порядку до проведення державної реєстрації договору замінив перші три аркуші оспорюваного договору оренди та вніс до угоди умови, не погоджені з ОСОБА_6, зокрема: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати за користування ділянкою – багаторічними насадженнями з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі; при цьому примірник зміненого договору ТОВ "Восточная фруктовая компания" позивачу не надало, але зареєструвало цей договір у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Також установлено, що ТОВ "Восточная фруктовая компания" у порушення умов договору оренди належним чином не сплачувало ОСОБА_6 орендну плату за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 у частині розірвання договору та стягнення орендної плати, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 203, 651 ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , виходив із того, що відповідач у порушення вимог закону на власний розсуд, без погодження з позивачем, змінив зміст уже підписаного ОСОБА_6 договору оренди, зокрема зменшив ставку орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженням, що не відповідає волевиявленню власника земельної ділянки, яке він мав під час укладення договору, до того ж ТОВ "Восточная фруктовая компания" у повному обсязі не сплачувало позивачу орендної плати за користування землею в 2006-2007 роках, що є підставами для розірвання договору та стягнення на користь позивача невиплаченої орендної плати.

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; у рішенні не навів достатніх мотивів, з яких він вважав неправильними висновки суду першої інстанції; не встановив і не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено; при ухваленні рішення взяв до уваги встановлені судом першої інстанції факти й обставини та, не спростувавши їх, без законних на те підстав дав їм власну оцінку; крім того, не врахувавши, що факт зміни ТОВ "Восточная фруктовая компания" умов договору оренди землі в односторонньому порядку без погодження з її власником не заперечувався відповідачем, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у частині стягнення орендної плати, визнання недійсними умов оспорюваного договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.