Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на будинок та відшкодування витрат на поховання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 листопада 2007 року померла його мати, якій на праві власності належало 45/100 частин АДРЕСА_1. Після її смерті йому стало відомо, що мати заповіла все належне їй майно дочці – відповідачці у справі. Це будинок є його постійним місцем проживання, він здійснив прибудову до будинку, ремонтував його, тому має право власності на прибудову та виконані ремонтні роботи. Крім того, зазначав, що має право на обов’язкову частку в спадковому майні, оскільки є пенсіонером з 2002 року, та на відшкодування витрат, понесених на поховання матері.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на поховання скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову: стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 959 грн. витрат на поховання. У решті – судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про часткове скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на поховання та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що в матеріалах справи є документи, які підтверджують витрати позивача на поховання в розмірі 959 грн.

Проте, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання за ним права на обов’язкову частку в спадковому майні, суди не врахували положення ст. 1241 ЦК України, відповідно до яких незалежно від змісту заповіту неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують половину частки, яка б належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з посвідченням №230336 від 12 квітня 1998 року ОСОБА_3 визнаний учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, відноситься до 2 категорії потерпілих і на цій підставі визнаний пенсіонером з 2002 року (а.с.10).

Усупереч вимогам ст. ст. 203, 214, 215, 303, 304, 316 ЦПК України апеляційний суд належним чином доводів скарги ОСОБА_3 не перевірив, а дійшов помилкового висновку про те, що позивач вийшов на пенсію на пільгових умовах і не має права на обов’язкову частку спадщини.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в цій частині не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, тому касаційну скаргу в цій частині слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2009 року в частині відмови в позові про визнання права на обов’язкову частку в спадковому майні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.