6-2751св10 Про звернення стягнення на предмет застави - 12.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа – приватний нотаріус Бургазлі Ірина Іванівна, про визнання кредитного договору та договору застави недійсними за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі – ВАТ "Державний ощадний банк України", Банк) на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року,

У березні 2009 року ВАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 27 вересня 2007 року між сторонами укладено договір кредиту № 2350 на суму 36 313 доларів США на придбання автомобіля строком до 27 вересня 2014 року зі сплатою 12 відсотків річних.

Для забезпечення кредитного договору з ОСОБА_3 3 жовтня 2007 року укладено договір застави автомобіля марки "БМВ 118і Е87".

Посилаючись на те, що відповідачкою зобов’язання за кредитним договором не виконані, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30 845, 61 доларів США, ВАТ "Державний ощадний банк України" просив звернути стягнення на предмет застави – легковий автомобіль НОМЕР_1, за рахунок якого задовольнити вимоги за кредитним договором у сумі 237 511 грн. 19 коп.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати зазначені договори недійсними, посилаючись на те, що договір кредиту та договір застави не відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки не потягли за собою відповідних правових наслідків і, крім того, укладені в іноземній валюті, яку банк їй не видав, а сам розрахувався з торговельною організацією, в якої придбавався автомобіль.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2009 року позов ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави за договором від 3 жовтня 2007 року № 3777 – легковий автомобіль марки БМВ, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом його продажу з прилюдних торгів та за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, задоволено вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 237 511 грн. 19 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 730 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ВАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними кредитний договір, укладений ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3, від 27 вересня 2007 року № 2350 і договір застави майна від 3 жовтня 2007 року № 3777.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 27 вересня 2007 року між сторонами укладено договір кредиту № 2350 на суму 36 313 доларів США на придбання автомобіля строком до 27 вересня 2014 року зі сплатою 12 процентів річних (а.с. 15).

3 жовтня 2007 року сторонами укладено нотаріально посвідчений договір застави автомобіля марки "БМВ 118і Е87" (а.с. 17-20).

Відповідно до довідки ВАТ "Державний ощадний банк України" від 27 вересня 2009 року станом на 10 березня 2009 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 27 вересня 2007 року № 2350 складає 30 845, 61 доларів США (а.с. 5).

Задовольняючи позов ВАТ "Державний ощадний банк України" та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що внаслідок порушення ОСОБА_3 строків погашенню кредиту за договором утворилась заборгованість, яка підлягає погашення шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ВАТ "Державний ощадний банк України" та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що укладені сторонами договори суперечать вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки сума кредиту визначена в іноземній валюті, яка фактично боржнику не надавалась, тому що безпоседньо банк розрахувався за придбаний автомобіль із торговельною організацією в національній валюті.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору кредит у розмірі 36 313 доларів США надається ОСОБА_3 на придбання автомобіля та здійснюється шляхом перерахування коштів у національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця автомобіля в сумі 183 381 грн. 41 коп. для здійснення оплати за автомобіль БМВ Е87/118і за контрактом від 22 вересня 2007 року № 07-2312, який укладений ТОВ "АВТ Баварія" та ОСОБА_3 (п. 3.1.3 кредитного договору) (а.с. 15-16).

Згідно з контрактом ОСОБА_3 зобов’язана сплатити за придбаний автомобіль марки "БМВ 118і Е87" 203 481 грн. 43 коп. (а.с. 11-14).

Судом установлено, що на виконання умов кредитного договору Банк платіжним дорученням від 27 вересня 2007 року № 7190 перерахував на рахунок ТОВ АВТ "Баварія" за автомобіль марки "БМВ 118і Е87" за зобов’язанням ОСОБА_3 183 380 грн. 60 коп. з її кредитного рахунку, на який банком 27 вересня 2007 року було зараховано 36 313 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 183 380 грн. 66 коп. (а.с. 22, 23).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виконання Банком зобов’язання надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 36 313 доларів США. 2 жовтня 2007 року ОСОБА_3 зареєструвала придбаний таким чином автомобіль "БМВ 118і Е87", 2006 року випуску.

3 жовтня 2007 року ОСОБА_3 уклала з ВАТ "Державний ощадний банк України" договір застави майна вищевказаного автомобіля "БМВ 118і Е87", який належить їй на праві власності, відповідно до якого передала свій автомобіль в заставу Банку в забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 2350, а саме зобов’язання повернути банку кредит у розмірі 36 313 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та штрафні санкції у разі неналежного виконання зобов’язання за цим кредитним договором.

Станом на 10 березня 2009 року в ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 229 714 грн. 10 коп., заборгованість за процентами – 7 644 грн. 87 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 97 грн. 02 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у сумі 55 грн. 20 коп., а всього – 237 511 грн. 19 коп., що є еквівалентом 30 845, 61 доларам США.

Оскільки ОСОБА_3 не виконала умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості суми шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 3.2.3 кредитного договору передбачено, що банк має право в разі порушення позичальником умов цього договору або застави достроково стягнути кредит на суму нарахованих відсотків та інших платежів, які підлягають оплаті.

Відповідно до п. 61 договору застави заставодержатель має право вимагати виконання зобов’язання за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави та його реалізації у випадку неналежного виконання зобов’язання або його частини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610- 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом наслідки.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ВАТ "Державний ощадний банк України" суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу з публічних торгів є обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору й застави недійсними, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання договорів недійсними, тому що під час підписання спірних договорів ОСОБА_3 була ознайомлена з їх умовами та наслідками.

Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) не містить такої заборони.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені норми закону уваги не звернув, у зв’язку із чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2009 року.