Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, виділ у натурі частки майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та усунення перешкод у користуванні власністю й за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2009 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, виділ у натурі частки майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та усунення перешкод у користуванні власністю.

Зазначала, що вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 1996 року, від якого мають сина - ОСОБА_8, 1997 року народження.

2 вересня 2003 року шлюб було розірвано.

Під час шлюбу ними за спільні кошти було придбано: садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і гаражний бокс НОМЕР_2 у гаражно-будівельному кооперативі "Енергетик", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та автомобіль "Шкода Фабія", номерний знак НОМЕР_1, який у подальшому був знятий ОСОБА_7 з реєстрації з метою відчуження на користь ОСОБА_9

У 2003 році у зв`язку з відсутністю коштів у відповідача вона за власний рахунок провела ремонт зазначеного садового будинку вартістю 13 470 грн. 89 коп.

Посилаючись на те, що згоди між ними щодо поділу майна не досягнуто та що, перебуваючи в шлюбі, ОСОБА_7 ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні сина не брав, просила збільшити її частку в праві спільної сумісної власності подружжя до 2/3 частин і в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на ? частину садового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та гаражний бокс НОМЕР_2 у гаражно-будівельному кооперативі "Енергетик"; визнати за ОСОБА_7 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на ? частину спірних садового будинку й земельної ділянки та на автомобіль "Шкода Фабія", номерний знак НОМЕР_1.

У лютому 2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю.

Посилаючись на те, що в період шлюбу ними за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_3 вартістю 500 тис. грн., зроблено в ній ремонт, а також придбано меблі та побутову техніку для облаштування зазначеної квартири, просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на ? частину зазначеної квартири, зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні цією квартирою, стягнути з ОСОБА_6 на його користь 37 975 грн. у рахунок компенсації ? частини вартості проведених у квартирі ремонтних робіт.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_7 про залишення без розгляду позовних вимог у частині поділу речей та стягнення компенсації частини вартості проведених у квартирі АДРЕСА_3 ремонтних робіт.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, і виділено їй у натурі другий поверх зазначеного садового будинку, а саме: приміщення 1-3 площею 9,8 кв. м, приміщення 1-4 площею 9,4 кв. м, приміщення 1-5 площею 8,2 кв. м; мансарду, а саме: приміщення 1-6 площею 6,9 кв. м, приміщення 1-7 площею 11,2 кв. м, приміщення 1-8 площею 1,5 кв. м; душ-убиральню "Б"; свердловину № 1; ? частини огорожі "В" та зобов`язано її за власний рахунок для забезпечення доступу до приміщень, які знаходяться на другому поверсі, влаштувати сходи над прибудовою "А". Визнано за ОСОБА_6 право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 у 21 ряду гаражно-будівельного кооперативу "Енергетик", що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з неї на користь ОСОБА_7 51 173 грн. 50 коп. у порядку компенсації вартості ? частини гаражного боксу.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частину спірного садового будинку та виділено йому в натурі перший поверх, а саме: приміщення 1-1 площею 11,4 кв. м, приміщення 1-2 площею 18,6 кв. м, приміщення 1 площею 1,2 кв. м, приміщення "П" площею 10,3 кв. м; тротуар "Г"; ? огорожі "В". Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у порядку компенсації ? частини автомобіля "Шкода Фабія" 34 516 грн. 50 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору дарування автомобіля та зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 616 грн. 17 коп. судового збору, 2 366 грн. 28 коп. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 січня 2009 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2008 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності ОСОБА_6 на 56/100 частин садового будинку АДРЕСА_1, яке розташоване на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, що складається з приміщень другого поверху, а саме: приміщень 1-3 площею 9,8 кв. м, 1-4 площею 9,4 кв. м, 1-5 площею 8,2 кв. м; мансарду, що складається з приміщень 1-6 площею 6,9 кв. м, 1-7 площею 11,2 кв. м, 1-8 площею 1,5 кв. м; душ-убиральню "Б"; свердловину № 1; ? частину огорожі "В", та гаражний бокс НОМЕР_2 у 21 ряду гаражно-будівельного кооперативу "Енергетик", що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності ОСОБА_7 на 44/100 частини зазначеного садового будинку, що складається з приміщень першого поверху, а саме: приміщень 1-1 площею 11,4 кв. м, 102 площею 18,6 кв. м, прим. 1 площею 1,2 кв. м, 11 площею 10,3 кв. м; тротуар "Г"; ? частину огорожі "В" та автомобіль "Шкода Фабія".

Зобов`язано ОСОБА_6 облаштувати сходи та вхід у виділену їй частину будинку над прибудовою "А". Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 20 061 грн. у рахунок компенсації за перевищення її частки в спільному майні подружжя. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2 982 грн. 45 коп. понесених судових витрат. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2009 року виправлено описку в рішенні апеляційного суду Київської області від 19 січня 2009 року, зазначивши дату постановлення рішення - 2 лютого 2009 року

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити: у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на земельну ділянку та садовий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з нього на користь ОСОБА_6 128 603 грн. компенсації вартості ? частини зазначених земельної ділянки та садового будинку; визнати за ним право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3; припинити право власності на зазначену частину квартири й стягнути з ОСОБА_6 на його користь 40 678 грн. 50 коп. у рахунок компенсації вартості цієї частини квартири; визнати за ним право власності на гаражний бокс і стягнути з нього на користь ОСОБА_6 51 173 грн. компенсації вартості ? частини зазначеного гаражного боксу; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на автомобіль у порядку поділу спільного майна подружжя відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 щодо поділу садового будинку та земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що садовий будинок та земельна ділянка є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу садового будинку, автомобіля та збільшуючи частку ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя, апеляційний суд виходив з того, що з нею залишився проживати неповнолітній син ОСОБА_8, ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 16 271 грн. 17 коп. за період з грудня 2006 року по грудень 2008 року.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 1996 року, від якого мають сина - ОСОБА_8, 1997 року народження.

25 грудня 2000 року ОСОБА_6, діючи у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, провела відчуження належної їм у рівних частинах на праві власності квартири АДРЕСА_4 та цього ж дня, діючи у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, 1991 року народження, і ОСОБА_8, 1997 року народження, за договором купівлі-продажу в рівних частинах придбала квартиру АДРЕСА_3.

11 лютого 2002 року на ім`я ОСОБА_7 подружжям за спільні кошти було придбано автомобіль "Шкода Фабія", номерний знак НОМЕР_1.

18 квітня 2002 року на ім`я ОСОБА_7 подружжям за спільні кошти було придбано гараж НОМЕР_2 ряд 21 у гаражно-будівельному кооперативі "Енергетик".

1 листопада 2002 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу в рівних частинах кожен придбали садовий будинок АДРЕСА_1, яке розташоване на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, та земельну ділянку площею 0,053 га, на якій розміщений цей садовий будинок.

У подальшому проведено ремонт садового будинку й вартість ремонту склала 13 470 грн. 89 коп.

2 вересня 2003 року шлюб було розірвано.

2 березня 2004 року автомобіль "Шкода Фабія" був знятий ОСОБА_7 з обліку для реалізації в межах України.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 6 червня 2006 року поділити садовий будинок неможливо, оскільки будівельними нормами не передбачено поділ садових будинків, у зв`язку із цим також не можна поділити й земельну ділянку, на якій розташований зазначений садовий будинок.

Садовий будинок – будівля для літнього (сезонного) користування, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для жилих будинків, вимоги щодо планування та забудови садових будинків у державних будівельних нормах відсутні.

Вирішуючи питання про поділ садового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, у натурі, суд не зазначив, на підставі якої норми матеріального закону можливий такий поділ будинку без утрати його цільового призначення; не з`ясував, чи буде відповідати перебудова садового будинку вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, і провів поділ спірного садового будинку.

Вирішуючи питання про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя на автомобіль за ОСОБА_7, суд не врахував, що вимоги щодо форми договору купівлі-продажу автомобіля законом не встановлені; доводи ОСОБА_7 і його матері, ОСОБА_9, про відчуження спірного автомобіля на користь останньої зі згоди ОСОБА_6 належним чином не перевірив; не з`ясував, чи було фактично передано автомобіль набувачці і чи виникло в ОСОБА_9 право власності на нього.

Не можна погодитись і з рішенням апеляційного суду в частині збільшення частки ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя на підставі положень ч. 3 ст. 70 СК України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині збільшення частку в праві спільної сумісної власності подружжя до 2/3, ОСОБА_6 зазначала, що з нею залишився проживати неповнолітній син - ОСОБА_8, ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини не сплачує, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 16 271 грн. 17 коп. за період з грудня 2006 року до грудня 2008 року, а крім того, ОСОБА_7 з метою приховування спільного сумісного майна подружжя зняв з обліку належний їм на праві власності автомобіль.

За змістом ст. ст. 181, 182, 183, 184, 189 СК України аліменти – кошти на утримання дитини, розмір яких визначається за домовленістю між батьками чи за рішенням суду.

Крім того, ст. 196 СК України передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, яка полягає у стягнення з особи, винної у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, неустойки (пені).

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, крім іншого, зазначав, що він не працює, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, його спільний з відповідачкою син, ОСОБА_8, має можливість безперешкодно спілкуватися з батьком, улітку проводив час у садовому будинку разом із ним.

З огляду на наведене висновок апеляційного суду про наявність підстав для збільшення частки ОСОБА_6 у праві власності на квартиру є передчасним.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не з`ясував, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і помилково виходив із того, що спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України (2947-14) , не взявши до уваги, що спірне майно було придбано подружжям протягом 2000 – 2002 років; доводів ОСОБА_7 у достатньому обсязі не перевірив; висновку судової будівельно-технічної експертизи від 6 червня 2006 року належної оцінки не дав.

Апеляційний суд, дійшовши висновку про збільшення частки ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_7; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.