Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор‘євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк", третя особа ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У квітні 2009 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що 21 червня 2005 року між ОСОБА_1. та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Інтербанк" (далі – ВАТ КБ "Інтербанк") було укладено договір на користування індивідуальним сейфом для зберігання документів та цінностей.

За умовами договору банк надав ОСОБА_1. в тимчасове користування за плату індивідуальний сейф НОМЕР_1 та ключ НОМЕР_2 строком на шість місяців.

На виконання умов договору ОСОБА_1. сплатила вартість користування сейфом в сумі 864 грн. і внесла заставну оплату вартості ключа на час користування сейфом в сумі 200 грн.

13 грудня 2005 року з відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору про продовження дії зазначеного договору до 22 грудня 2006 року та сплачено за користування сейфом 1 440 грн.

На прохання своєї родички, ОСОБА_2., ОСОБА_1. поклала до індивідуального сейфу 136 960 євро та 10 тис. доларів США, про що є запис в журналі відвідування приміщень з індивідуальними сейфами.

20 лютого 2006 року, відчинивши орендований нею сейф, ОСОБА_1. грошей не виявила, повідомила про це керівництво банку і викликала міліцію.

Солом’янським РУ ГУ МВС України в м. Києві за даним фактом було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3. за ст. 185 ч. 5 КК України.

Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2007 року ОСОБА_3. було засуджено за ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до п‘яти років позбавлення волі.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2007 року вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2007 року в частині призначеного покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Посилаючись на викладене, позивачі просили стягнути з ВАТ КБ "Інтербанк" 1 501 384 грн. на відшкодування майнової шкоди, 80 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2. та 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ КБ "Інтербанк" на користь ОСОБА_2. 1 724 331 грн. на відшкодування майнової шкоди, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ВАТ КБ "Інтербанк" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, стягуючи з ВАТ КБ "Інтербанк" на користь ОСОБА_2. 1 724 331 грн. на відшкодування майнової шкоди, виходив із того, що відповідач не виконав узяті на себе зобов’язання за договором в частині гарантування запобігання доступу до сейфу та його відкриття третіми особами.

З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2005 року між ОСОБА_1. та ВАТ КБ "Інтербанк" укладено договір на користування індивідуальним сейфом для зберігання документів та цінностей строком на шість місяців.

13 грудня 2005 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до договору про продовження дії зазначеного договору до 22 грудня 2006 року.

ОСОБА_1. в позовній заяві указувала, що поклала до індивідуального сейфу 136 960 євро та 10 тис. доларів США на прохання своєї родички, ОСОБА_2.

Вироком суду, який набрав чинності, встановлено, що ОСОБА_3 13 лютого 2006 року проник до сховища індивідуальних сейфів у ВАТ КБ "Інтербанк" і викрав з індивідуального сейфу, який орендувала ОСОБА_1., 136 960 євро та 10 тис. доларів США.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійшовши правильного висновку про наявність вини ВАТ КБ "Інтербанк", суд стягнув шкоду на користь ОСОБА_2., хоча у договірних відносинах з ВАТ КБ "Інтербанк" перебувала ОСОБА_1. Той факт, що у сейфі зберігалися гроші ОСОБА_2. не є підставою для задоволення позову на її користь.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки судами з’ясовані усі обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, однак допущено порушення норм процесуального права – стягнення проведено не на користь позивачки, яка перебувала у договірних відносинах, а на користь іншої особи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову на користь ОСОБА_1.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суди обґрунтовано відмовили у позові.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" задовольнити частково.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року скасувати.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" на користь ОСОБА_1 1 724 331 грн. на відшкодування майнової шкоди, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У позові ОСОБА_2 відмовити.

У решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.