Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Виробничий південний біотехнологічний центр" про стягнення оплати за договором зберігання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Виробничий південний біотехнологічний центр" (далі – ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр"), в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором зберігання в розмірі 104 519 грн. 50 коп.

Зазначав, що 29 листопада 2006 року в письмовій формі уклав із ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр", від імені якого діяв директор підприємства Павловський Я.М., договір, згідно з умовами якого взяв на себе зобов’язання у строк з 29 листопада 2006 року до 10 липня 2007 року зберігати в холодильнику саджанці суниці в кількості

597 970 штук, а відповідач – оплатити надані послуги з розрахунку

11 765 грн. за місяць.

Посилаючись на те, що у визначений договором строк він зберігав

саджанці суниці, за що з урахуванням утримання сплаченого ним податку на прибуток фізичних осіб повинен був отримати плату в розмірі

60 001 грн. 50 коп., а крім того, вважаючи договір продовженим, він зберігав саджанці протягом 14 днів жовтня 2006 року та протягом липня-вересня 2008 року, за що повинен був отримати плату в розмірі 4 517 грн. і в розмірі 40 001 грн., однак відповідач відмовився виконати взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1. просив його позов задовольнити.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 червня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" на користь позивача борг у сумі 104 519 грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1 045 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня

2009 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 червня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 червня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, керуючись загальними нормами про надання послуг (ст. ст. 901- 903 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) )), виходив з того, що позивач виконав зобов’язання, взяті відповідно до умов договору із надання послуг зі зберігання саджанців суниці від 29 листопада 2006 року, а відповідач взятих згідно із цим договором зобов’язань не виконав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд вважав недоведеним факт передачі ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" ОСОБА_1 на зберігання обумовленої сторонами в договорі від 29 листопада 2006 року кількості саджанців суниці й виконання ОСОБА_1. обумовлених у договорі робіт, посилався на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження його доводів.

З висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 ЦК України. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Судом установлено, що 29 листопада 2006 року між ОСОБА_1. (зберігач) та ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" (поклажодавець) укладено договір, згідно з умовами якого зберігач приймає від поклажодавця на відповідальне зберігання в холодильнику саджанці суниці в кількості 597 970 штук на строк з 29 листопада 2006 року до

10 липня 2007 року, поклажодавець здійснює кінцевий розрахунок за виконану роботу після підписання актів приймання виконаних робіт, вартість робіт визначено в сумі 11 765 грн. на місяць.

У матеріалах справи знаходиться копія накладної № 98 від

29 листопада 2006 року про передачу ОСОБА_1. на зберігання

597 970 штук саджанців суниці, підписана ОСОБА_1. та з відтиском печатки ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр".

Акти на виконання робіт, підписані ОСОБА_1., з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, також скріплені печаткою ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр".

Висновки апеляційного суду про неналежність наданих позивачем доказів спростовуються матеріалами справи.

Отже, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про задоволення позову, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 307 ЦПК України помилково скасував рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня

2009 року скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 червня

2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.