Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", третя особа - ОСОБА_9, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 12 січня 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", третя особа - ОСОБА_9, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачі зазначали, що 2 листопада 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися автомобіль "Ауді А-6"під керуванням ОСОБА_7, власником якого є ОСОБА_6, та автомобіль "Daewoo Lanos" під керуванням ОСОБА_9, власником якого є ОСОБА_8 Посилаючись на те, що особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді, є водій ОСОБА_9, позивачі просили стягнути з ОСОБА_8, як власника автомобіля, та товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", як особи з якою ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах, на користь ОСОБА_6 121 678 грн. матеріальної та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_7 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" на користь ОСОБА_6 115 798 грн. 87 коп. матеріальної та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_7 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12 січня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким зазначені вище суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди стягнуто з ОСОБА_8

У касаційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відшкодування завданої позивачам матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_8 апеляційний суд виходив із того, що таку відповідальність він повинен нести як власник автомобіля, оскільки водій ОСОБА_9, який винен у дорожньо-транспортній пригоді, неправомірно використовував належний ОСОБА_8 автомобіль.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом установлено, що 2 листопада 2006 року приблизно о 23 год. сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися належний позивачці ОСОБА_6 автомобіль марки "Ауді А-6"під керуванням позивача ОСОБА_7, та автомобіль марки "Daewoo Lanos" під керуванням ОСОБА_9, власником якого є ОСОБА_8 Пригода сталася з вини водія ОСОБА_9 В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдано матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційний суд на зазначене вище положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково вважав, що відповідати за дії водія ОСОБА_9 повинен власник автомобіля ОСОБА_8 з тих підстав, що автомобіль було передано ним у користування ОСОБА_9 з порушенням встановленого законом порядку.

Разом з тим, власник може бути залучений до відповідальності разом із заподіювачем шкоди в тому разі, якщо буде встановлено, що володіння транспортним засобом перейшло до заподіювача шкоди з його вини, наприклад, в результаті незабезпечення належної схоронності транспортного засобу, або передачі керування ним особі, яка завідомо для власника не мала права і навиків керувати транспортним засобом, і це стало однією з причин дорожньо-транспортної пригоди.

З’ясування цих обставин та їх оцінка відповідно до ст. 212 ЦПК України має значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки є передчасним.

Не може залишатися в силі і рішення суду першої інстанції про стягнення сум на відшкодування шкоди з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", як працедавця ОСОБА_9, оскільки ухвалення його судом першої інстанції ґрунтується на самому лише факті перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", хоча підставами для відповідальності юридичної особи за шкоду, завдану її працівником, є завдання такої під час виконання працівником своїх трудових обов’язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Суд першої інстанції на зазначене положення закону також уваги не звернув та не з’ясував чи перебував водій ОСОБА_9 на момент дорожньо-транспортної пригоди при виконанні своїх трудових обов’язків.

Таким чином, судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 12 січня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.