6-22676св09 Про визнання недійсним договору дарування квартири - 12.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року,

У січні 2003 року прокурор Київського району м. Одеси звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що під час оформлення 10 жовтня 2001 року договору дарування між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу було надано підроблене рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року, яким визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за дарувальником ОСОБА_7 19 листопада 2001 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_8 продав спірну квартиру ОСОБА_9 15 березня 2002 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_9 продав спірну квартиру ОСОБА_10, а той за договором купівлі-продажу від 21 січня 2003 року продав її ОСОБА_4

На час укладення цих угод у спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_3, який з 18 жовтня 2001 року до 22 листопада 2002 року знаходився на лікуванні в Одеській психіатричній лікарні, квартиру він не приватизовував.

Уточнивши під час розгляду справи свої вимоги, прокурор просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом 10 жовтня 2001 року; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 указану квартиру та виселити з неї його й інших осіб, що там мешкають; вселити до квартири ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року, позов прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 10 жовтня 2001 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 указану квартиру та виселено його разом з усіма особами, які мешкають у ній. Вселено ОСОБА_3 до спірної квартири.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора Київського районного суду м. Одеси в інтересах ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2001 року, посвідчений на підставі підробленого документа, а саме рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року, слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, оскільки ОСОБА_7 не мав права на відчуження майна, яке йому не належало. У результаті протиправних дій були грубо порушені житлові права ОСОБА_3, у користуванні якого перебувала спірна квартира.

Такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами вимог щодо повного з’ясування обставин справи та необґрунтування рішення суду належними доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що суд першої інстанції ухвалив рішення в судовому засіданні 5 березня 2009 року за відсутності відповідача ОСОБА_4 та його представника, не маючи даних про те, що їм було повідомлено в установленому законом порядку (ст. ст. 74- 76 ЦПК України) про час і місце розгляду справи.

Пунктом 4 цієї ж статті передбачено скасування рішення в разі, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_4 разом з усіма особами, які мешкають із ним у квартирі АДРЕСА_1, суд не з’ясував, хто є ці особи та чи не потрібно залучити їх до участі у справі.

До того ж ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року було визначено, що під час нового розгляду справи суду слід залучити до участі у справі власника житлового фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

У порушення зазначеної норми суд під час нового розгляду не виконав вимог ухвали суду касаційної інстанції від 26 вересня 2007 року щодо залучення власника житлового фонду, який відповідно до ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.