Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ЗАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ЗАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року,

У грудні 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2005 року між ним і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір і на ім’я останнього відкритий картковий рахунок, видана пластикова картка терміном дії на 2 роки та встановлено кредитний ліміт у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 50 тис. доларів США зі сплатою 0,9% на місяць за його користування на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення встановлених норм закону та умов договору відповідач покладені на нього обов’язки належним чином не виконав, допустив заборгованість з оплати процентів за користування кредитом, яка станом на 6 жовтня 2008 року становила 5 191 долар США, що еквівалентно 25 541 грн. 25 коп. Позивач просив суд позов задовольнити й стягнути на його користь зазначену суму.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач повністю розрахувався за кредитним договором та відсотками за користування ним, підтвердженням чого є заява директора Центрального Уманського відділення Черкаського головного регіонального управління ПриватБанку від 6 червня 2008 року про повернення без виконання виконавчого листа у зв’язку з погашенням ОСОБА_6 заборгованості згідно з рішенням суду.

Проте погодитись із висновками судів попередніх інстанцій не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України визначені питання, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що між сторонам був укладений кредитний договір, який передбачав сплату відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 0,9% на місяць. Згодом банк збільшив відсоток кредитування до 21,6%, однак ОСОБА_6 з таким розміром відсотків не погодився, тому ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом і з нього рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2008 року було стягнуто 51 858 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором. Ця заборгованість була погашена ОСОБА_6 у повному розмірі. Проте за період знаходження справи в провадженні суду банком на підставі ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України було нараховано відповідачу заборгованість з оплати процентів за користування кредитом, яка станом на 6 жовтня 2008 року становила 5 191 долар США, що еквівалентно 25 541 грн. 25 коп.

Дійшовши висновку про те, що банк на час розгляду справи за позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в розмірі 51 858 грн. 61 коп. мав можливість звернутися до суду з доповненнями до позову, указавши ту суму, яка ставиться на даний час, суди не врахували, що сума 5 191 долар США була нарахована за період зі звернення з позовною заявою до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, тобто з 26 вересня 2007 року, до 6 жовтня 2008 року, коли з позовною заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось вдруге.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 598 ЦК України та п. 9.6 кредитного договору від 26 жовтня 2005 року зобов’язання сторін за цим договором припиняються з моменту належного виконання сторонами зобов’язань.

Проте ОСОБА_6 зобов’язання належним чином виконані не були, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.