Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого                 Яреми А.Г.,

суддів:                     Барсукової В.М.,

                            Гнатенка А.В.,     Григор’євої Л.І.,

                            Гуменюка В.І.,     Данчука В.Г.,

                            Жайворонок Т.Є.,   Косенка В.Й.,

                            Костенка А.В.,     Левченка Є.Ф.,

                            Лихути Л.М.,       Луспеника Д.Д.,

                            Лященко Н.П.,      Мазурка В.А.,

                            Охрімчук Л.І.,     Перепічая В.С.,

                            Прокопчука Ю.В.,   Романюка Я.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року,

У березні 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачі зазначали, що 12 жовтня 2003 року на 2 км автошляху Київ-Рогозів у результаті дорожньо-транспортної пригоди загинули батько позивача, ОСОБА_5, та чоловік позивачки - ОСОБА_6. Посилаючись на те, що автобус "Мерседес-Бенц 609-Д", водій якого ОСОБА_4 є винним у дорожньо-транспортній пригоді, належить на праві приватної власності відповідачці, позивачі вважали, що саме вона й повинна нести цивільно-правову відповідальність за завдану їм шкоду. За таких обставин ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3. 6 219 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а ОСОБА_2 - стягнути з відповідачки 8 378 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 6 219 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 - 2 278 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року вказане рішення суду апеляційної інстанції скасовано й залишено в силі рішення суду першої інстанції.

До Верховного Суду України надійшла скарга ОСОБА_1 про перегляд постановленої ухвали суду касаційної інстанції у зв’язку з винятковими обставинами з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Зокрема, як приклад неоднакового застосування одного й того самого положення закону заявник наводить ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 лютого 2007 року, від 7 листопада 2007 року та від 5 березня 2008 року.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Посилання в скарзі ОСОБА_1 на рішення й ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 лютого 2007 року, від 7 листопада 2007 року та від 5 березня 2008 року, як на приклад неоднакового застосування одного й того самого положення закону та на підставу перегляду ухвали Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року у зв’язку з винятковими обставинами, не заслуговує на увагу.

Як убачається з указаних рішень та ухвали, Верховним Судом України рішення судів першої та апеляційної інстанцій у схожих справах були скасовані з тих підстав, що судовими інстанціями порушено вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України й не застосовано положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 19 листопада 2008 року, суд касаційної інстанції правомірно виходив із того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року встановлено преюдиційний факт перебування водія ОСОБА_4 у трудових відносинах із відповідачкою ОСОБА_3.

Зазначені обставини, про які вказано в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року, що набрало законної сили та ухвалено в справі за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3., ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору оренди транспортного засобу недійсним, не є такими, що не підлягають доказуванню.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року містить посилання на ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2005 року, якою скасовано рішення Бориспільського районного суду Київської області від 22 квітня 2005 року з передачею справи на новий розгляд та вказівкою суду першої інстанції звернути увагу на посилання та доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 з приводу наявності трудових відносин між відповідачем та третьою особою й з’ясувати вказане.

Тобто факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ОСОБА_3. не встановлений ні рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2006 року, ні ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2005 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_4 в день дорожньо-транспортної пригоди використовував автомобіль у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

З огляду на викладене постановлена у справі ухвала не може бути скасована з підстав, зазначених у скарзі ОСОБА_1

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року (rs2484547) залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.