Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 2 квітня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. 25 березня 2008 року ОСОБА_8 склала на користь ОСОБА_7 заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Вважаючи, що вказаний заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, просив суд визнати його недійсним.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 3 лютого 2009 року залучено до участі у справі як співвідповідача виконавчий комітет Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 684 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 2 квітня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно з посадовими обов’язками секретар Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області Наливайко О.В. має право вчиняти нотаріальні дії, у тому числі посвідчувати заповіти. У м. Вільнянську є державна нотаріальна контора, проте ОСОБА_7 звернулась до секретаря виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області у зв’язку з відсутністю в неї коштів для виклику нотаріуса додому. Заповіт зареєстровано у реєстрі Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за № 139, в якому вказано, що заповіт ОСОБА_8 посвідчено о 12 годині 30 хвилин за місцем проживання заповідача: АДРЕСА_1.

Суд дійшов висновку, що спірний заповіт відповідає вимогам закону, а підстави, передбачені ст. 1257 ЦК України, для визнання його недійсним відсутні.

Проте з висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) , у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у відповідності зі статтею 37 Закону України "Про нотаріат" мають право посвідчувати заповіти.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, спадкодавець проживала в м. Вільнянську Запорізької області, на території якого є державна нотаріальна контора та приватні нотаріуси. Тому ОСОБА_8 і ОСОБА_7 для посвідчення заповіту повинні були звернутися до нотаріуса, а не до секретаря виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області Наливайка О.В.

Суд указаного не врахував і помилково взяв до уваги пояснення ОСОБА_7, яка своє звернення до посадової особи органу місцевого самоврядування пояснила відсутністю коштів.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

У спірному заповіті вказано, що його складено ОСОБА_8 та посвідчено в м. Павлівське (а.с. 8), проте судом установлено, що заповіт посвідчено за місцем проживання спадкодавця: АДРЕСА_1. Крім того, у заповіті не вказано час його складення (годину, хвилини).

За таких обставин не можна погодитися з висновком суду про відповідність заповіту, складеного ОСОБА_8 25 березня 2008 року на користь ОСОБА_7, вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 2 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.