Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в порядку регресу за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 січня 2009 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2009 року,

У жовтні 2008 року до суду звернулося Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), посилаючись на те, що 8 жовтня 2007 року на автошляху Київ-Чоп з вини відповідача ОСОБА_6, який керував автомобілем марки "Мерседес Бенц", сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), а саме допущено самовільний рух автомобіля, унаслідок чого його транспортний засіб вчинив наїзд на припаркований автомобіль марки "Фіат", власником якого є ОСОБА_7 (мешканка м. Салерно, Італія). У результаті цієї ДТП автомобілю марки "Фіат" завдано технічних пошкоджень. Вина відповідача в скоєнні ДТП підтверджується постановою Горохівського районного суду від 16 листопада 2007 року, протоколом про адміністративне правопорушення. На момент вчинення ДТП ОСОБА_6 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно зі звітом, складеним експертною організацією ДП "Експерт Сервіс Авто" у м. Львові, визнано недоцільним ведення відновлювального ремонту та визначено, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля "Фіат" ОСОБА_7, дорівнює ринковій вартості автомобіля, що складає 21 956 грн. 98 коп. Вартість автомобіля в пошкодженому вигляді оцінюється на суму 3 800 грн. В итрати на перевезення :пошкодженого автомобіля ОСОБА_7, складають 452 грн. Таким чином, загальна сума матеріальних збитків, спричинених автомобілю "Фіат" неправомірним діями ОСОБА_6, складає 18 608 грн. 98 коп. Добровільно зазначені збитки не були відшкодовані потерпілій винуватцем ДТП. ОСОБА_7 звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування їй завданої шкоди внаслідок ДТП. Сума 18 608 грн. відповідно до наказу МТСБУ від 30 листопада 2007 року була перерахована на розрахунковий рахунок ОСОБА_7 згідно з платіжним дорученням № 2521. Позивачем понесено також витрати на встановлення розміру збитків та збирання документів у сумі 520 грн. і на правову допомогу в розмірі 2 тис. грн. Використовуючи право зворотної вимоги до винної особи, МСТБУ просило стягнути з ОСОБА_6 на його користь 19 128 грн. 98 коп. збитків та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 13 січня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь МТСБУ 399 грн. 50 коп. витрат на оплату аварійному комісару, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі МТСБУ просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що МСТБУ провів виплату ОСОБА_7 у розмірі 18 608 грн. 98 коп. без належних на те підстав, а саме: без встановлення вартості автомобіля після ДТП і без перевірки використання евакуатора, тому в цій частині позовних вимог відмовив у позові.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 не була застрахована за договором страхування, а тому на МТСБУ не покладався обов’язок із виплати грошової суми ОСОБА_7, оскільки не настав страховий випадок. Кошти МСТБУ виплатило ОСОБА_7 безпідставно, тому не може ставити питання про стягнення зазначених страхових коштів у порядку регресу.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до звіту № 2/07 автотоварознавчого дослідження автомобіля "Фіат" (а.с. 7-11), складеного експертною організацією ДП "Експерт Сервіс Авто" у м. Львові, вартість ремонту перевищує вартість транспортного засобу до ДТП та розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки "Фіат", дорівнює ринковій вартості автомобіля, яка складає 21 956 грн. 98 коп.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Листом від 9 листопада 2009 року (а.с. 13) ОСОБА_7 повідомила, що не погоджується з визнанням транспортного засобу фізично знищеним та вважає, що в пошкодженому стані транспортний засіб коштує 3 800 грн. Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів було визначено суму, яка підлягала до виплати, 18 608 грн., де 18 158 грн. 21 коп. – вартість відновлювального ремонту, а 452 грн. – витрати на перевезення. Витрати на перевезення підтверджуються копією квитанції (а.с. 12).

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, неповно з’ясував фактичні обставини справи, ухвалив рішення, яке не грунтується на матеріалах справи.

Згідно зі ст. 41 Закону України " Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з`ясували належним чином фактичні обставини справи щодо вимог сторін; чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися їх вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити .

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 січня 2009 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.