Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2000 року, який розірвано 21 грудня 2007 року. У 2003 році вона виїхала на роботу за кордон. Зазначала, що на рахунок відповідача перерахувала 9 800 євро, які були використані ним на власні потреби. Крім того, вона передала ОСОБА_4 3 тис. євро, а також відеокамеру "Панасонік" вартістю 250 доларів США, мобільний телефон "Нокія" вартістю 120 доларів США, мобільний телефон "Самсунг" вартістю 100 євро, 2 ковдри вартістю 120 євро, холодильник двокамерний вартістю 300 доларів США, електродриль вартістю 40 євро. Просила визнати за нею право власності на кошти в сумі 9 800 євро та вказані речі й витребувати їх у відповідача. Кошти в сумі 3 тис. євро визнати спільним майном подружжя та провести їх поділ по 1/2 частині кожному.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 8 серпня 2000 року (а.с. 14).

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано (а.с. 12).

Відповідно до даних Івано-Франківської філії відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" про рух коштів на рахунку ОСОБА_4, з 1 квітня 2005 року до 3 квітня 2009 року на рахунок відповідача надійшло 9 800 євро (а.с. 38).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання коштів у сумі 9 800 євро особистою приватною власністю та витребування їх у відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що кошти, які перераховувала позивачка, є спільною сумісною власністю подружжя й відповідач мав право ними розпорядитись.

Висновок судів ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 63 СК України).

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що відповідач витратив кошти в сумі 9 800 євро не в інтересах сім’ї, то суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині.

Крім того, ОСОБА_3 не довела, що нею було придбане майно, яке вона просила витребувати у відповідача, і що саме ОСОБА_4 розпорядився цими речами.

Не надано також доказів того, що позивачка передала відповідачу кошти в сумі 3 тис. євро, тому висновок судів у частині відмови у визнанні цих коштів спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ є правильним.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.