Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", Козятинської дистанційної колії про відшкодування завданої шкоди за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", Козятинської дистанційної колії, в якому з урахуванням зміни та доповнення позовних вимог просила стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, а саме: витрати на ліки в розмірі 4 668 грн. 57 коп., вартість постійного стороннього догляду в розмірі 312 грн. 50 коп. щомісяця, вартість побутового обслуговування в розмірі 156 грн. 25 коп. щомісяця безстроково, та моральну шкоду в розмірі 130 тис. грн.

Зазначала, що 1 березня 2008 року на станції Бердичів унаслідок наїзду на неї маневрового локомотиву їй завдано тяжких тілесних ушкоджень та її визнано інвалідом І групи.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на користь позивачки матеріальну шкоду: витрати на придбання ліків у сумі 4 668 грн. 53 коп., вартість постійного стороннього догляду в розмірі 315 грн. щомісяця та вартість догляду на побутове обслуговування в розмірі 157 грн. 50 коп. щомісяця безстроково; моральну шкоду в розмірі 110 тис. грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У позові ОСОБА_3 до Козятинської дистанційної колії відмовлено.

Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 1 березня 2008 року близько 16 години

10 хвилин на залізничній станції Бердичів позивачка ОСОБА_3 під час переходу залізничної колії була травмована маневровим локомотивом, належним відповідачеві. Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачку визнано інвалідом І групи.

Згідно із ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 цієї статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1193 та ст. 1195 ЦК України вина потерпілого не враховується в разі відшкодування додаткових витрат, а саме: посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, оплата стороннього догляду.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив зі змісту ст. 1187 ЦК України та правильно вважав, що діяльність державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" є джерелом підвищеної небезпеки, отже, завдана позивачці шкода у зв’язку з ушкодженням її здоров’я підлягає стягненню з відповідача, оскільки судом установлено, що обставин, які виключають відповідальність державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", а саме: непереборної сили або умислу потерпілої, не було.

Крім того, задовольняючи позов у частині стягнення витрат на ліки, вартості постійного стороннього догляду та вартості догляду на побутове обслуговування, суд першої інстанції правильно зазначав, що в разі відшкодування додаткових витрат вина потерпілого не враховується.

Стягуючи з державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на користь позивачки завдану їй моральну шкоду, суд правомірно виходив із положень ст. 1167 ЦК України.

Викладені в касаційній скарзі доводи, зокрема посилання на положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.