Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства (далі – ДП "Бескід"), товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі – ТОВ "КрАЗ") про заміну неякісного товару, стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 грудня 2006 року придбав у ДП "Бескід" автомобіль ВАЗ-21104, 2006 року випуску, за 48 720 грн. У жовтні 2007 року в період гарантійного строку експлуатації на корпусі автомобіля було виявлено дефект покриття фарби. У заміні неякісного товару ДП "Бескід" йому відмовило. Після його звернення до суду ДП "Бескід" за власний рахунок усунуло недоліки лакофарбового покриття автомобіля. Відшкодувати витрати, понесені ним у зв’язку з організацією усунення вказаних недоліків (витрати на бензин для поїздок з метою усуненням недоліків автомобіля до ДП "Бескід", яке знаходиться в іншому місті; втрати денної заробітної плати в дні поїздок до ДП "Бескід" для виконання ремонту), та моральну шкоду, завдану йому неякісною продукцією, ДП "Бескід" відмовилось. Після зміни позовних вимог просив стягнути з ДП "Бескід" на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 6 тис. грн.

рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ДП "Бескід" на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1 192 грн. 35 коп. та моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що відсутні передбачені ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ОСОБА_6 не надано доказів того, що йому було завдано матеріальної шкоди безпосередньо дефектною або неналежної якості продукцією та моральної шкоди небезпечною для його життя й здоров’я продукцією.

Повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Частиною 1 ст. 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв’язку між порушенням права й збитками.

За положеннями ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання та використання продукції для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судом установлено, що ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 12 березня 2006 року придбав у виробничо-комерційної фірми "Бескід" (далі – ВКФ "Бескід") автомобіль ВАЗ-21104, 2006 року випуску, виробництва ТОВ "КрАЗ" за 48 720 грн. Згідно з п. 4.4 зазначеного договору продавець зобов’язується протягом строку гарантійного ремонту, який складає 1 рік, безкоштовно відремонтувати або замінити на нові вузли та деталі автомобіля, несправність яких виникла внаслідок виробничого дефекту або дефекту матеріалів. У жовтні 2007 року на корпусі автомобіля було виявлено дефект покриття фарби. ОСОБА_6 звернувся до ТОВ "КрАЗ" та ВКФ "Бескід" із заявою про заміну неякісного товару, у чому ВКФ "Бескід" йому відмовило. 22 січня 2008 року ВКФ "Бескід" змінило назву на ДП "Бескід". Після звернення ОСОБА_6 до суду ДП "Бескід" за власний рахунок у березні 2008 року усунуло недоліки лакофарбового покриття автомобіля. Для встановлення та усунення зазначених недоліків ОСОБА_6, який мешкає та працює в м. Євпаторії, здійснював поїздки до м. Сімферополя, де розташоване ДП "Бескід" та спеціалізоване підприємство з ремонту автомобілів.

Тобто судом установлено, що у зв'язку з продажем ДП "Бескід" автомобіля, який мав недоліки у вигляді дефекту лакофарбового покриття, ОСОБА_6 змушений був транспортувати автомобіль із метою усунення недоліків до іншого міста, що призвело до витрат на паливо та утримань із його заробітної плати.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 до ДП "Бескід" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої продукцією неналежної якості, є помилковим.

У той же час не можна повністю погодитись і з висновком суду першої інстанції про розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ДП "Бескід" на користь ОСОБА_6

Статтями 59, 60 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

ОСОБА_6 не надано доказів на підтвердження розрахунків суми матеріальної шкоди в розмірі 1 192 грн. 35 ком., яку стягнув суд першої інстанції. Матеріали справи містять 2 фіскальних чека, які підтверджують витрати на бензин, на суму 179 грн. 95 коп. та докази втрати заробітної плати в дні поїздок із метою гарантійного ремонту автомобіля на суму 692 грн. 35 коп. (а.с. 58, 59, 74-77). Тобто загальна сума завданих збитків, підтверджених відповідно до вимог процесуального закону, складає 872 грн. 30 коп.

Інші витрати належними доказами не підтверджені, а висновок суду першої інстанції про стягнення з ДП "Бескід" на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 1 192 грн. 35 коп. ґрунтується на припущеннях.

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

За правилами ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

У справі не встановлено обставин, з якими Закон пов’язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у цій частині є помилковим.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та вимоги закону, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_6 до ДП "Бескід" про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для застосування п. 5 ч. 1 ст. 4 указаного Закону до даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 ЦК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки апеляційним судом не застосовано ст. 22 ЦК України, неправильно застосовано ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" та безпідставно відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, рішення апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволенні позову, а саме на суму 872 грн. 30 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що з ДП "Бескід" на користь ОСОБА_6 слід стягнути оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а на користь держави - судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп.

У решті - рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "Бескід" про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "Бескід" про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Бескід" на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 872 грн. 30 коп.

Стягнути з дочірнього підприємства "Бескід" на користь ОСОБА_6 оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Стягнути з дочірнього підприємства "Бескід" на користь держави судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп.

У решті - рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.