Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик" (далі – ЗАТ СК "Кредо-Класик") до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року,

У листопаді 2007 року ЗАТ СК "Кредо-Класик" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Зазначало, що 28 березня 2007 року о 12 годині 45 хвилин по вул. Леніна в м. Ржищів Київської області сталося зіткнення автомобіля "Мітсубіші Аутлендер", номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 на праві власності, під його керуванням з автомобілем ВАЗ 2103, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, під керуванням останнього. У результаті зіткнення пошкоджено автомобіль "Мітсубіші Аутлендер", який було застраховано в ЗАТ СК "Кредо-Класик", чим ОСОБА_7 завдано матеріальної шкоди.

Згідно з умовами договору страхування, на підставі звіту з визначення вартості матеріальної шкоди № 121/04/07 від 26 квітня 2007 року ЗАТ "СК "Кредо-Класик" сплатило ОСОБА_8 122 308 грн. 70 коп. страхового відшкодування. Відповідно до ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до ЗАТ "СК "Кредо-Класик" перейшло право вимоги, яку особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Позивач просив також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 1 квітня 2009 року в задоволенні позову ЗАТ СК "Кредо-Класик" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ЗАТ СК "Кредо-Класик" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ЗАТ СК "Кредо-Класик" 122 308 грн. 70 коп. страхового відшкодування в порядку регресу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ СК "Кредо-Класик", апеляційний суд виходив із того, що відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки згідно із ч. 1 ст. 1166, ст. 1172, чч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України повинен відшкодувати шкоду в порядку регресу позивачу відповідно до ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, на підставі якої вирішено спір, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд у рішенні не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, і в чому конкретно полягає вина ОСОБА_6 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, які його конкретні дії як учасника дорожнього руху не узгоджуються з Правилами дорожнього руху та як він повинен був діяти в даній пригоді; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Механізм скоєння ДТП судом узагалі не досліджувався, доводи сторін усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не перевірялися, фактичні обставини ДТП установлені не були.

За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.