6-11564ск09 Про визнання незаконними рішень селищної ради та поділ земельної ділянки - 28.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання незаконними рішень селищної ради і поділ земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення селищної ради,

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки., мотивуючи свої вимоги тим, що з 1976 року між ними склався порядок користування земельною ділянкою, а господарський двір залишався в спільному користуванні. Проте рішенням Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 5 лютого 2007 року було затверджено поділ земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, усупереч порядку користування, що склався між сторонами.

Після неодноразового уточнення позовних вимог у жовтні 2007 року ОСОБА_3 просив провести поділ земельної ділянки між співвласниками будинку № АДРЕСА_1 пропорційно до вартості споруд; визнати незаконним рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 березня 2006 року про затвердження акта земельно-узгоджувальної комісії від 14 січня 2006 року та про передачу у власність спірної земельної ділянки; визнати незаконним і скасувати рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 5 лютого 2007 року про затвердження акту земельно-узгоджувальної комісії та про дозвіл ОСОБА_5 на приватизацію спірної земельної ділянки

У квітні 2008 року ОСОБА_4, дружина первісного позивача, подала до суду позов до Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на ті ж обставини, що й позивач ОСОБА_3, та просила суд прийняти її позовну заяву до розгляду разом із позовом ОСОБА_3 до вказаних відповідачів про поділ земельної ділянки. Просила визнати незаконними рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 5 лютого 2007 року про затвердження акта земельно-узгоджувальної комісії від 17 січня 2007 року та про дозвіл ОСОБА_5 на приватизацію спірної земельної ділянки, а також рішення ради від 10 березня 2006 року із цього ж питання.

У травні 2008 року ОСОБА_5 подав до суду позовну заяву до Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_3 про визнання рішення недійсним, мотивуючи свій позов тим, що Перегінська селищна рада Рожнятівського району Івано-Франківської області без його відома та участі прийняла рішення від 27 грудня 2003 року, яким було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0464 га тільки ОСОБА_3, а не обом співвласникам будинку.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконними рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 березня 2006 року та від 5 лютого 2007 року про затвердження актів земельно-узгоджувальної комісії від 14 січня 2006 року та від 17 січня 2007 року. Поділено земельну ділянку між сторонами відповідно до схеми поділу земельної ділянки за першим варіантом висновку будівельно-технічної експертизи № 61/07-08: залишено в спільній власності сторін земельну ділянку площею 98 кв.м, у власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – площею 622 кв.м та у власності ОСОБА_5 – площею 257 кв.м. Також зобов'язано Перегінську селищну раду Рожнятівського району Івано-Франківської області видати документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки відповідно до даного поділу. У задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2009 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2008 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було задоволено частково. Визнано незаконними рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 10 березня 2006 року та від 5 лютого 2007 року про затвердження актів земельно-узгоджувальної комісії від 14 січня 2006 року та від 17 січня 2007 року. Поділено земельну ділянку між сторонами відповідно до схеми розподілу земельної ділянки за другим варіантом висновку будівельно-технічної експертизи № 61/07-08 від 6 листопада 2008 року: залишено в спільному користуванні земельну ділянку площею 83 кв.м, передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 486 кв.м, залишено у власності сім'ї ОСОБА_5 площею 408 кв.м. Зобов'язано Перегінську селищну раду Рожнятівського району Івано-Франківської області видати сторонам правовстановлюючі документи на земельні ділянки відповідно до даного поділу. У решті позовних вимог відмовлено.

Також було задоволено позов ОСОБА_5 і визнано недійсним рішення Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 27 грудня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0464 га.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять скасувати ухвалене у справі апеляційним судом рішення від 4 березня 2009 року та залишити в силі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2008 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні, апеляційний суд ухвалив рішення про передачу у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 земельної ділянки площею 486 кв. м, залишивши у власності сім’ї ОСОБА_5 408 кв.м.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить правилам п. 8 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України про те, що повноваження щодо надання земельних ділянок та про передачу їх у власність належать відповідним радам як органам місцевого самоврядування.

Крім того, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи обох сторін щодо того, кому саме зі сторін і в якому розмірі надавались земельні ділянки та чи підлягають вони поділу між сторонами, оскільки в матеріалах справи є дані про те, що за будинком, в якому мешкають сторони, прибудинкова територія закріплена не була, а земельні ділянки надавались окремо кожній стороні.

За таких обставин, коли апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального закону та припустився порушень процесуального закону, його рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.