Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_8, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_9, про визнання недійсним договору іпотеки,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), ОСОБА_8 про визнання недійсним договору іпотеки.

Зазначала, що 12 квітня 2007 року між ОСОБА_8 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_8 отримав у власність 28 866 доларів США.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_8 за кредитним договором між нею та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що договір іпотеки був укладений нею під впливом обману та тяжких для неї обставин, просила визнати зазначений договір недійсним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 12 квітня 2007 року між нею та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

У касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір іпотеки було укладено ОСОБА_6 з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" під впливом обману, оскільки ОСОБА_8, маючи намір забезпечити виконання своїх зобов`язань за кредитним договором шляхом замовчування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, схилив позивачку до укладення зазначеного договору іпотеки.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 12 квітня 2007 року між ОСОБА_8 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_8 отримав у власність 28 866 доларів США.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_8 за кредитним договором між ОСОБА_6 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Разом з тим обман щодо мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення вимог належним чином не перевірив; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та, крім того, не встановив наявності підстав для визнання недійсним правочину за ст. 230 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив, конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.