6-4849св10 Про розірвання договору оренди земельної частки (паю) - 28.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про розірвання договору оренди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 21 лютого 2008 року уклала договір оренди належної їй земельної частки (паю) з ОСОБА_4 строком на 5 років. Весною 2009 року дізналася, що фактично договір оренди укладено строком на 25 років, що не відповідає їхній домовленості з відповідачем. Крім того, договір містить положення щодо перегляду його умов через кожні п’ять років і щодо орендної плати в розмірі 1,5 % від вартості земельної частки (паю), яка визначена без урахування інфляційних процесів та розміру пені, з якими не погоджується. 13 березня 2009 року вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою розірвати договір оренди землі, однак відповіді не отримала. Просила розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 21 лютого 2008 року із зазначених підстав.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір оренди землі площею 2, 0806 га від 21 лютого 2008 року, укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_4

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,0806 га, що знаходиться на території Козлівської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 8).

21 лютого 2008 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір оренди зазначених земельних ділянок загальною площею 2, 0806 га, який зареєстровано в Могилів-Подільському відділі сектору реєстрації Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 4 квітня 2008 року (а.с. 6-7).

Раніше – 15 квітня 2005 року – між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір оренди цієї ж ділянки строком на 5 років, який у встановленому законом порядку не було зареєстровано (а.с. 46).

Відмовляючи в задоволенні позову про розірвання договору оренди від 21 лютого 2008 року, суд першої інстанції виходив із того, що цей договір укладено сторонами добровільно, за їх власною волею, ОСОБА_3 розуміла зміст договору, погодилась з його умовами, у тому числі й з розміром орендної плати та строком дії договору.

Ці висновки відповідають вимогам ст. ст. 6, 627 ЦК України, які передбачають свободу договору.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_3 обставин, які відповідно до ст. 32, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" могли б бути підставою для розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін договору.

Що стосується договору оренди від 15 квітня 2005 року, то суд першої інстанції обґрунтовано не взяв його до уваги, тому, що в установленому законом порядку він не був зареєстрований і відтак не є дійсним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував та безпідставно виходив із того, що договором оренди від 21 лютого 2008 року порушені права ОСОБА_3

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені норми закону уваги не звернув, у зв’язку із чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 жовтня 2009 року.