Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року,

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року, заяву ОСОБА_3 задоволено. Видано виконавчий лист для виконання рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південно-українська біржа нерухомості" у справі № 5/2/09 від 11 червня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на рухоме майно та передачу рухомого майна. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на рухоме майно – лінію брикетування відсіву деревного вугілля, що зберігається за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 6 на території державного підприємства "Підприємство Полтавської виправної колонії УДДУ ПВП у Полтавській області (№64)". Зобов’язано відповідача ОСОБА_5 передати ОСОБА_3 рухоме майно – лінію з брикетування відсіву деревного вугілля, що зберігається за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 6 на території ДП "Підприємство Полтавської виправної колонії УДДУ ПВП у Полтавській області (№ 64)".

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені ухвали та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення його прав й неправильне застосування судами норм матеріального права та норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південно-українська біржа нерухомості" від 11 червня 2009 року № 5/2/09 визнано дійним договір купівлі-продажу лінії брикетування відсіву деревного вугілля, укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_5, та визнано право приватної власності за ОСОБА_3 на зазначене майно (а.с. 2-5).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2009 року видано виконавчий лист для виконання рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південно-українська біржа нерухомості" від 11 червня 2009 року (а.с. 17).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості заяви та відсутності передбачених ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" підстав для відмови у видачі виконавчого документа.

Однак з висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Так, ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Зокрема, однією з підстав відмови у видачі виконавчого документа є прийняття третейським судом рішення у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди та у разі застосування третейським судом способу захисту прав та інтересів, не передбаченого законодавством України.

Судами встановлено, що письмовим договором купівлі-продажу рухомого майна від 1 червня 2009 року, за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив лінію з брикетування відсіву деревного вугілля, що знаходиться на території державного підприємства "Підприємство Полтавської виправної колонії УДДУ ПВП у Полтавській області (№64)", передбачено перехід права власності на майно в момент підписання договору, а всі спори й розбіжності за цим договором підлягають розгляду третейським судом (а.с. 9).

Таким чином, третейською угодою сторін передбачено розгляд третейським судом спорів, які виникли з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи норму ст. 328 ЦК України та те, що право власності на рухоме майно в ОСОБА_3 виникло на підставі договору, правомірність якого не оспорена, а також зміст третейської угоди сторін за відсутності спору щодо права власності ОСОБА_3 на це майно, вирішення третейським судом позову про визнання за ОСОБА_3 права власності на придбане ним за договором майно не можна визнати правомірним та таким, що відповідає третейській угоді.

Крім того, за змістом норм ст. ст. 16, 392 ЦК України визнання права власності на майно як спосіб захисту прав і інтересів особи передбачено у випадку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати особою документа, який засвідчує право власності на це майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 55, ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. ст. 1, 3, 4 Закону України "Про виконавче провадження" видача виконавчого документа на виконання рішення третейського суду та його виконання здійснюється у тому разі, якщо воно потребує вчинення певних заходів примусового виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами залежно від способів захисту цивільних прав.

Задовольняючи заяву про видачу виконавчого документа, зокрема, щодо визнання права власності ОСОБА_3 на рухоме майно, суд не встановив, чи підлягає таке рішення примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.