Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – державне підприємство "Рудоуправління імені Кірова", про стягнення заборгованості за щомісячними страховими виплатами за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що він тривалий час перебував у трудових відносинах із державним підприємством "Рудоуправління імені Кірова". Висновком МСЕК від 1 листопада 1984 року йому було встановлено втрату 35% професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, висновком МСЕК від 15 грудня 1987 року – встановлено втрату 25% професійної працездатності, висновком МСЕК від 18 лютого 1993 року – встановлено втрату 40% професійної працездатності, а висновком МСЕК від 17 грудня 1997 року – встановлено втрату 40% професійної працездатності безстроково.

До 1 квітня 2001 року щомісячні виплати з відшкодування шкоди проводило підприємство, а з 1 квітня 2001 року до теперішнього часу – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – відділення Фонду).

Вважає, що державне підприємство "Рудоуправління імені Кірова" неправильно проводило перерахування розміру відшкодування втраченого заробітку через невірне застосування коефіцієнта підвищення тарифних ставок та посадових окладів, а також їх незастосування, у зв’язку із чим у відповідача виникла заборгованість за щомісячними страховими виплатами.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відділення Фонду заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 1 квітня 2001 року до 1 жовтня 2007 року в розмірі 26 931 грн. 08 коп. і стягувати щомісяця страхові виплати в розмірі 1 110 грн. 55 коп., починаючи з 1 жовтня 2007 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахування або припинення відповідно до закону.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_7 заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 21 листопада 2004 року до 1 жовтня 2007 року в розмірі 15 690 грн. 90 коп. і щомісячні страхові виплати в розмірі 1 110 грн. 55 коп., починаючи з 1 жовтня 2007 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахування або припинення відповідно до закону. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відділення Фонду посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підприємство неправильно застосовувало коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємства, а з квітня 2001 року після передачі підприємством документів до відділення Фонду останнє також продовжувало неправильно виплачувати ОСОБА_7 щомісячні страхові виплати, тому вони підлягають перерахуванню та стягненню на його користь.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з п. 28 Правил про відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , чинних у період зазначених відносин, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві; не витребував і не дав оцінки відомостям про нарахування та одержання заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період, що позбавляє можливості перевірити правильність чи неправильність застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахуванні позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку.

Разом з тим суд не перевірив доводів представника відповідача про те, що реального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилося у зв’язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок лише мінялася структура заробітної плати.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.