Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 4 червня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 23 липня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено договір на вклад "Заощадження" на суму 61 258 грн. строком до 24 липня 2009 року. У жовтні 2008 року в нього виникла необхідність отримати вкладені кошти й він звернувся до банку з проханням достроково розірвати договір і повернути суму вкладу з нарахованими відсотками, однак йому було відмовлено. Вклад йому було повернуто банком лише 26 січня 2009 року. Несвоєчасним поверненням вкладу йому було завдано моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 40 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 4 червня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_6 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором позивачу завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до положень ст. ст. 611, 1167 ЦК України та ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Висновок суду є помилковим і таким, що не відповідає вимогам матеріального права в сфері регулювання спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз’яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Договором на вклад "Заощадження" не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 1167 ЦК України, суд не врахував, що ці відносини випливають з укладеного між сторонами договору банківського вкладу, тому правила зазначеної статті на них не поширюються, оскільки вони регулюють деліктні правовідносини.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позову, а в апеляційного суду – для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що судами під час вирішення спору неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 підлягають стягненню понесені ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати на сплату судового збору в розмірі 17 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.

Керуючись ст. ст. 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 4 червня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 17 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.

Рішення оскарженню не підлягає.