6-10942св09 Про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення - 28.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства науково-виробничого підприємства "Каскад" про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства науково-виробничого підприємства "Каскад" до ОСОБА_3 про виселення із займаного жилого приміщення й зняття з реєстрації,

У травні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства науково-виробничого підприємства "Каскад" (далі – ВАТ НВП "Каскад") про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, а саме кімнатою № 507-б у будинку № 33 по вулиці Ташкентській у м. Києві, та вселення до неї, посилаючись на те, що він на законних підставах поселився в кімнату в гуртожитку, а відповідач, скориставшись його тимчасовою відсутністю, виселив із цієї кімнати. Вважаючи таке виселення незаконним, просив задовольнити його вимоги.

У червні 2006 року ВАТ НВП "Каскад" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виселення із займаного жилого приміщення та зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що останній втратив право користування кімнатою в гуртожитку тому, що ця кімната надавалась йому в користування у зв’язку з роботою на підприємстві. Оскільки ОСОБА_3 звільнився 29 травня 1995 року з роботи за власним бажанням, то підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня

2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вселено ОСОБА_3 до кімнати АДРЕСА_1 Зобов’язано ВАТ НВП "Каскад" не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні вказаною кімнатою. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ НВП "Каскад" про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення відмовлено. Позов ВАТ НВП "Каскад" до ОСОБА_3 про виселення із займаного жилого приміщення й зняття з реєстрації задоволено частково. Виселено ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення, у задоволенні вимог про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року та залишити в силі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про виселення, апеляційний суд указав, що позивач не належить до кола осіб, які не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення, зазначеного в ст. 125, ч. 3 ст. 132 Житлового Кодексу України.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_3 працював у ВАТ НВП "Каскад" з 20 грудня 1988 року до 29 травня 1995 року на посаді монтажника зв’язку та був звільнений з роботи за власним бажанням.

У 1988 році ОСОБА_3 був у встановленому порядку вселений до кімнати № 507б у будинку № 33 по вулиці Ташкентській в місті Києві у зв’язку з трудовими відносинами з наймодавцем житла, в якій був зареєстрований та мешкав до виникнення спору. Балансоутримувачем спірного житла на даний час є відповідач за первісним позовом.

При ухваленні рішення про виселення з гуртожитку апеляційний суд не взяв до уваги положення ст. ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон), сфера дії якого поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого житла.

Статтею 19 Закону передбачено, що забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону (500-17) , без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей.

Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону (500-17) допускається лише у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не урахував, що ОСОБА_3 був поселений у гуртожиток на законних підставах, прожив у ньому близько 20 років, а відповідно до п. 1 розділу VIII Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності 1 січня 2009 року, що виключало можливість виселення ОСОБА_3 після цієї дати.

Оскільки апеляційним судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення та про відмову в задоволенні позову ВАТ НВП "Каскад" про виселення.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити. Вселити ОСОБА_3 до кімнати АДРЕСА_1 Зобов'язати акціонерне товариство науково-виробничого підприємства "Каскад" не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні вказаною кімнатою.

Акціонерному товариству науково-виробничого підприємства "Каскад" відмовити в задоволенні позову про виселення ОСОБА_3.