Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за користування природним газом за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року,

У травні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (далі - ВАТ "Кримгаз") в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за користування природним газом.

Зазначало, що відповідачка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 в селище Роздольне Роздольненського району АР Крим і є споживачем природного газу. Проте плату за отримання послуг із газопостачання здійснювала нерегулярно й не в повному обсязі, у зв’язку із чим утворилася заборгованість станом на 1 квітня 2007 року в розмірі 854 грн. 10 коп., яку відповідачка в добровільному порядку не сплачує.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь зі ОСОБА_6 854 грн. 10 коп. заборгованості.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року, у задоволенні позову ВАТ "Кримгаз" відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Кримгаз" в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_6 як працівник міліції, яка звільнена зі служби у зв’язку з хворобою і яка проживає в сільській місцевості, має право на безоплатне користування газом, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними й задоволенню не підлягають.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх у порушення матеріального й процесуального закону.

Статтею 22 Закону Україну "Про міліцію" передбачено, що працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Пільги на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, а також пільги працівникам міліції по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50% знижкою надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (565-12) за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання зазначених пільг передбачено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) (зі змінами) Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу (далі – Порядок).

Статтею 24 Закону України "Про міліцію" передбачено, що фінансування міліції здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, надання пільг за рахунок коштів газопостачального підприємства є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансування органів державної влади, у тому числі Закону України "Про міліцію" (565-12) .

Суд у порушення вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України (1618-15) на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів позивача не перевірив; не встановив та не зазначив у рішення, з якого періоду відповідачці надаються послуги з газопостачання, коли саме ОСОБА_6 отримала право на пільги з оплати природного газу і в якому розмірі, чи звернулася відповідачка вчасно до газопостачальника з відповідною заявою та документами, які підтверджують її право на пільги; не дослідив Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ (426-2003-п) , у тому числі працівникам міліції; належним чином не вмотивував та не обґрунтував свого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Роздольненського управління по експлуатації газового господарства задовольнити частково.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.